- Алло, Катюха, ну ти де там? Ми всі давно тебе чекаємо, скільки можна збиратися? Ну ти й мняло! – мобільний телефон Ірини аж почервонів від люті.
Катя й досі сиділа з рушником на голові і самою пудрою на обличчі. Щоправда, одягнена, бо одяг – це перше, про що вона думала, йдучи на дискотеку, але є ще ж очі, а про зачіску й взагалі страшно згадувати, бо часу на неї треба більше, ніж на все інше разом взяте.
- Іро, не кричи, краще заходьте до мене, почекаєте в будинку.
- А мама нічого не скаже?
- Ну що ти? Ти ж знаєш мою маму, вона навіть рада буде, заходьте.
Натовп з п`яти дівчат ввалився в теплий будинок. Катина мама й справді була рада поговорити з подружками дочки і почитати ще й їм моралі, на тему, як поводитися з хлопцями, бо Катя це все вже знала напам`ять і ніяк не реагувала. Дівчата повсідалися на крісла в залі і мовчки кивали в знак згоди з розумними доводами мами про те, що нікому з хлопців довіряти не можна, цілуватися можна тільки, коли ти впевнена, що кохаєш, а не з першим, хто запропонує, і коли вона підходила до найцікавішої теми – сексу – Катя при повному параді забігла до кімнати і почала крутитися перед всіма в нових голубих джинсах, таких дорогих, що страшно було й носити. Заздрість була написана на обличчях всіх без винятку гостей. Бо одяг і хлопці – це ж у житті найголовніше, і чим те й інше красивіше, тим ти крутіша. Хлопців була купа, от тільки серйозного нічого ще ні в кого з них не було, крім Оксанки, а так хотілося!
Оксанка он і в зараз, та як в принципі і весь останній місяць, зависає з Колею з одинадцятого. Він не Бред Пітт, звичайно, але щось у ньому є. Вони всі вихідні разом, він водить її в бари, пригощає. Казала Катюні, що вже й додому її запрошував. А вони все ще самі за себе платять на дискотеках і слабоалкоголку самі собі купують, щоб веселіше на танцях було.
Нарешті Катя була готова і вони вирушили.
- Ой, дєвки, а в мене щось є, ох і відірвемося сьогодні, - Наташа була рум`яна і весело блимала на всіх своїми голубими очиськами з-під чорних довжелезних вій. – До мене сьогодні тьотя приїхала з Росії, навезла купу гостинців і декілька пляшок конь`яку дорогого. Ну, я одну пляшку і зцибрила! Зразу зайдемо в бар, по «Лонгеру» вип`ємо, а потім на дискотеці розіп`ємо його, О`кей?
Дівчата радісно і схвально загули у відповідь.
В барі було тісно, накурено, та столик все таки знайшовся. Шестеро подружок, на чолі з Натахою, замовили собі по одному слабоалкогольному напої і по дві сигарети. Бармен був усім знайомий і сприймав їхні покупки як належне, та й працював від виручки, то які там закони про неповнолітніх!
- Ой, дивіться, це ж наш Сашко, він з якою дівчиною. Сто років його не бачила, відтоді як він з дев`ятого класу пішов до бурси, взагалі нічого про нього не чула.
- Так, справді, Сашко. І за руку з ним якась діваха. – Катя ошелешено дивилася в бік, куди некультурно тицяла пальцем Іра.
На душі підіймалася буря. Як це так, це ж Катю він завжди кохав, хоча їй самій так в цьому й не зізнався, але ж весь клас про його почуття знав! А тепер він з іншою. І он який радісний, щасливий, а вона й досі без хлопця, сидить серед дівчат, таких невдах, як і сама. Хоч би не побачив, хоч би не підійшов!
Але він побачив. Відразу побачив її. Якось знітився, почервонів і руку дівчини швидко відпустив, хоча через хвилину зібрався, знову взяв її пальці. Правда, не підійшов, але чемно поздоровався віддалеки з усіма. Дівчата радісно йому помахали. Ніхто не помітив зіпсутого Катиного настрою. А вона, вже допивши свою пляшку «Лонгера», впевнено вирішила, що сьогодні вона таки знайде собі хлопця, це точно!
Дискотека була весела, народу повна зала і Катя крутила задом в новісіньких джинсах у самому центрі натовпу. Хлопців біля неї було теж немало. Чи то гарна обновка, чи рішучий настрій Катерини, але вона сьогодні користувалася популярністю, як ніколи.
- Дівчата, ну що конь`як пити будемо, чи як? – Катя була в ударі, щоки горіли, і хотілося чогось такого…
Подружки вийшли на подвір`я і направилися до колодязя, який був неподалік, бо спиртні напої молоддю розпивалися саме там, про це знали всі. Вода у відрі є, пляшка в пакеті, одноразовий стаканчик теж купили, а що ще треба? Та й грошей хоча б на маленьку шоколадку ні в кого вже не було.
- Ну, давайте, за нас красивих.
- Хай плачуть ті, кому ми не дістались, хай здохнуть ті, хто нас не захотів!
- Круто ти, Танька!
- Ну, за це й вип`ємо!
Вода була льодяна, кон`як теплий і занадто солодкий.
- Бр-р-р. Як його люди люблять?!
- Так, ну ще по одній, треба ж допити.
- Я, мабуть, пас. Щось мені й це не туди пішло. – маленька на зріст Таня смішно морщила носик.
- Ага, тоді й ми не будемо, як ти не хочеш. Давай пий.
- Не підводь товариство, Танюха!
- Ну, добре вже, наливай. Додому самі нести будете!
Вдавивши нарешті пляшку, дівчата, похитуючись пішли назад на танці. Першій погано стало Тані. Прямо посеред танцполу вона почала падати. Дівчата кинулися до неї. Витягли її на вулицю, і там, зайшовши в темний закуток, поставали в рядок викидати з себе рештки алкоголю, який так і просився вийти. Векали і плювалися ще довго. А Катя тільки сміялася з них, як ні в чому не бувало стоячи поряд.
Додому йшли не разом. Катю проводив один із нових залицяльників. Під ворітьми він на диво уміло поцілував її. І цілував так довго і палко, що аж голова закрутилася. Було солодко і гарно, хотілося ще, аж поки не стало тошніти. Катя швидко попрощалася і побігла до хати. Мама спала. Дівчина забігла в свою кімнату, швидко роздягнулася і лягла в ліжко. Сон накотився відразу, мов би тільки й чекав рідного ліжка. Крізь дрімоту Катя відчувала, як почала крутитися під нею постіль. Ліжко чомусь піднялося вгору, тоді м`яко опустилося долу. Воно гойдало Катю, наче на каруселях. Та якось ця карусель не дуже їй подобалася. Хотілося прокинутися, але не було сили. Прокинулася дівчина від яскравого світла і маминого крику.
- Катю, що з тобою, прокинься!
Мама кудись побігла, назад прибігла за секунду з тазиком в руках.
- Доню, ось, давай сюди.
- Що сюди, мамо? – нерозуміючи про що мова, Катя з трудом відкрила одне око.
Як раптом їй знову підвернуло і вона зрозуміла, що треба робити туди. Мама тим часом з ганчіркою в руках вже прибирала перші наслідки Катиних каруселів.
На ранок голова тріщала, мамі в очі дивитися було соромно і взагалі ненависть до себе пересилювала звичну самозакоханість. Щоб якось приглушити голос совісті, Катя цілий день вирішила присвятити виконанню домашнього завдання, що останнім часом траплялося з нею дуже рідко, бо в десятому класі уроки виконувалися сяк-так аби як. Всі щоденні думки в Каті та її подружок були направлені на шмотки, хлопців, поцілунки, секс, який у когось з них вже був, а в декого, типу Каті, планувався в найближчому майбутньому.
Але до уроків тієї неділі так руки й не дійшли. Подзвонив мобільний телефон, на екранчику висвітлився номер з іменем Юра.
«Який Юра? Коли я його записала в телефонний довідник? Нічого не розумію!»
- Алло.
- Катю? Це Юра.
- …
- Я тебе вчора проводив додому, пам`ятаєш?
- А, ну, звичайно, пам`ятаю. «От алкоголічка дурнувата, з явно вираженими склеротичними нападами».
- Так от, я подумав, може, зустрінемося ще раз?
- А, ну, звичайно. «Інших слів у моєму словарному запасі сьогодні немає, Юро».
- Ну, добре, то я тобі ще зателефоную. Пока.
- А, ну,.. «Тьфу, дурбецало». – Пока.
«Ну, от, не такий цей день уже й поганий. Як мало треба для щастя!»
