... вони просто були коханцями у вільний від навчання час, чи скоріш за все, – добрими друзями, яким подобалися обійми, поцілунки і прощання до вечора... ... вони просто були...
Але ким вони були врешті-решт?..
Це не мало аж такого значення! Головне, що були...
... може більше друзями, ніж коханцями, хоча скоріш за все, – навпаки!
... головним було не переплутати, ким бути на парах...
У всьому повинен бути порядок, чіткий розподіл того, що можна і не можна! Вони трималися! Друзі...
... довго-предовго пізніми вечорами вони ставали коханцями... і тоді їм було дозволено все. Навіть вчорашні образи могли бути вихлюплені просто в обличчя і заспокоєні, втихомирені ніжним поцілунком, притишені і згодом забуті. Найпотаєніші думки могли бути відкриті і вислухані з розумінням...
Але вже наступного дня одягалися маски пристойності і суспільної думки, і вчорашні моменти насолоди канули у пам’ять.
Але ж сказано: memento! carpe diem, тобто днем живи і про це пам’тай! А про ніч – це вже інша річ...
... але вони були не..., точніше не були такими як всі. Врешті, вони були коханцями, що додавало їм сміливості жити саме ніччю, а не днем.
День занадто яскравий для дотиків. Вони печуть, коли на них падає світло або чийсь заздрісний чи здивований погляд!
... тому вони були друзями вдень, а вночі... коханцями!!!
... а може їх і зовсім не було?...
... а може це все не варте їхнього можливого буття...
... а, можливо, краще було б їм не бути...
Але вони були... Були і друзями, і коханцями водночас. А головним було не переплутати ролі на день і ніч...
Добраніч сонечко!
