Українська банерна мережа

Украинская Баннерная Сеть
 
 

Жанри

Гоголівський ФОРУМ




AlmaNAH






Наша статистика

Авторів: 2683
Творів: 50953
Рецензій: 95696

Наша кнопка

Код:



Ошибка при запросе:

INSERT INTO `stat_hits` VALUES(NULL, 806, 0, UNIX_TIMESTAMP(), '54.167.52.238')

Ответ MySQL:
144 Table './gak@002ecom@002eua_prod/stat_hits' is marked as crashed and last (automatic?) repair failed

Художні твори Проза Авантюрна проза

Oповідка

© Danylyak Oresta, 02-03-2006
   А можна я собі візьму кусочок сонця? Я причеплю його в металеву рамочку і повішаю на шиї. Нехай світить мені маленьке сонечко, нехай буде близько, щоб я змогла торкнутися його і відчути приємне тепло.
   Сонце ж велике!.. Не буде дуже помітно, якщо я візьму собі маленький шматочок. Та й зрештою я потім поверну… Я просто трошки поношу його на шиї, а потім поверну – причіплю назад до сонця.
   Знаєш, як усі здивуються навколо, коли побачать сонце в мене на шиї. Але, що там люди, їм завжди заздрісно до всього.
   Думаєш, вони заберуть моє сонце? Тоді я не буду носити його на шиї – я його заховаю під подушку, і воно буде мене гріти вночі. Кажеш, вони всеодно дізнаються і не дозволять мені тримати його вдома. А що, як я його закопаю на городі вночі? Знайдуть і там?..
   Тоді нехай усі поділять між собою сонце. І нікому не буде заздрісно – кожен буде мати певну частинку, і зможе не ховати її, а показувати всім, бо кожен буде мати своє. Що, думаєш, не вистачить? Але ж сонце велике! Заперечуєш, чому хитаєш головою? Не розумію, чому люди не можуть розділити сонце.
   Народжувалася б дитина на світ і відразу отримувала б частинку сонця. А коли помирала б, то передавала б у спадок свою  частку, наступним, прийдешнім поколінням. І всім було б добре і світло, і тепло, як від маленького ліхтарика.
   Чого сумуєш? Кажеш не буде єдності, коли люди вже й сонце розділять. Зрештою, напевно люди вже пробували таке робити. А ти думаєш, звідки оті зірки? То крихітні частинки старого сонця! Люди їх потримали трохи в себе, потім вони погасли, і їх відпустили до неба. Тільки вони вже не з’єдналися в єдине ціле, та й не мали сили світити так ярко, як колись, і тому вони світять лише вночі. А Бог змилостивився над людьми, що нерозумно вони вчинили ділячи сонце, і подарував їм ще одне на знак примир’я і прощення.
   Від тоді більше ніхто не наважується ділити сонце. Тільки часом з’являється така думка в чиїйсь голові, просто хочеться комусь похизуватися частинкою сонця в металевій рамці.
   Та ти не сумуй, через такі думки не варто переживати, адже тепер є безліч прикрас, які цілком вдало виглядають на шиї.
Тому, я впевнена, що ближчим часом люди не ділитимуть між собою сонце. Впринципі я їм цього не дозволю!..

Написати рецензію

Рекомендувати іншим
Оцінити твір:
(голосувати можуть лише зареєстровані)
кількість оцінок — 0
 
Головна сторінка | Про нас | Автори | Художні твори [ Проза Поезія Лімерики] | Рецензії | Статті | Правила користування | Написати редактору
Згенеровано за 0.72873616218567 сек.
Усі права застережено.
Всі права на сайт належать ТОВ «Джерела М»
Авторські права на твори та рецензії належать їх авторам.
Дизайн та програмування KP-design
СУМНО
Аніме та манґа українською Захід-Схід ЛітАкцент - світ сучасної літератури Button_NF.gif Часопис української культури

Що почитати

Історія Європи. Український погляд
Кожен з нас має знати історію власного народу. Бо історія – це його посвідка на проживання на рідній …
Погляд на світ через призму пародії.
«Прометей поміж грудей» – тільки ця провокативна назва збірки чого варта! І це не натяк, це те, про …
День Соборності України
Вітаємо всіх з днем Соборності! Бажаємо нашій державі незламності, непохитності, витримки та величчі! …
Українські традиції та звичаї
Друзі! На сайті “Онлайн Криївка” є дуже цікава добірка книг про українські традиції та звичаї. …