1.
Тетянка була дурненькою. Навіть у школі вона навчалася не десять років, як усі її однолітки, а дев’ять. Педагогічна етика вже не дозволяє залишати школярів на другий рік. Проте ніяка етика не заважила вчителям і дирекції попросити батьків Тетянки перевести доньку в іншу школу. Таку, що не звалася ліцеєм із фізико-математичним нахилом. Там у їхньої дитини був хоча б який шанс отримати атестат про повну середню освіту.
Батьки забрали нашу героїню зі старої школи, але в нову вона просто відмовилась ходити. Батьки в неї були добрі. Й дозволили Тетяні трохи пожити для себе. Вони – наївні – вважали, що до цього моменту вона жила для когось іншого.
Тому у Тетянки був цілий рік вільного від усього-усього життя. Хіба що батьки інколи згадували про родинні стосунки та змушували її проводити з ними якийсь недовгий час. Ну, там, на природу поїхати чи на море. Природу Таня не любила. А море ще більше. Природу тому, що там дорослі не дозволяли їй пити із ними спиртного, вважаючи, що вона ще маленька для цього. А море тому, що там потрібно було засмагати. І від цього нікуди було подітися. А Тетянка дуже, дуже не любила ніжитися на пляжі. І ви би також не любили дію прямого сонячного проміння, якби були сатаністами. Де ви бачили загорілого сатаніста?
Тетянка була дурненькою. Може, тому і стала сатаністкою. Розумні дівчата книжки читають чи то в шашки грають із хлопцями під роздягання. Хоча, що це я? Де ви бачили розумних дівчат?
А ще вона не любила море тому, що воно на довгий час розділяло її з друзями. Друзі її, як ви розумієте, також були, сатаністами. І, що цікаво, майже всі були дурненькими. Хоча, треба зазначити, що всі чи то закінчили одинадцятий клас школи, чи то ще вчилися у ньому. Тетянка не любила малоліток і тому не товаришувала із ними. Сатаністи також не любили і не брали до себе дітвору. Та й дітвора не дуже хотіла поповнювати лави слуг Сатани. Цвинтар не був престижним місцем у цьому районі міста. Дурні, що казати.
Люди, що жили біля кладовища, знали всіх сатаністів принаймні в обличчя. А сатаністи знали всіх, хто лежав на цвинтарі не тільки в лице, а й на ім’я. І, дійсно, з сусідами потрібно бути знайомим. Хоча, за сіллю до них навряд чи можна бути зайти.
База сатаністів була на тринадцятому (це символічно) секторі цвинтаря між Потебенько Оксаною Павлівною (1911-1976) та Немировим Миколою Ігнатовичем (1930-2003). Чому саме там? По-перше, там стоїть доволі великий стіл із двома лавочками по боках. А ще там є два старих пні, на яких також можна сидіти. А, по-друге, старші кажуть, ніби Микола Ігнатович – це дід Павука.
Павуком звали голову місцевої сатаністської спільноти – двадцяти двох річного рудого хлопця, який називав себе Верховним Головнокомандувачем Темної Армії Перемоги. Перемога – то житловий масив, де відбувалися всі ці події. А Темна Армія – то Павук, Танька, Олена, Вася, Сашко та Соня. Авжеж, усі були відомі між собою під більш гнітючими псевдонімами. А Павук серед кола власних родичів був відомий як Йосип Клунько. Як бачите, легенда про діда Миколу – це вигадка.
Тетянка серед «своїх» була знана під рідкісним у темних субкультурах іменем DarkLady. Хоча, наприклад, Соня все рівно називала її Танею. Але Соні можна – вони ж вчилися в одному класі.
Окрім сатаністів, друзів в Тетянки не було. Хіба що сусідський хлопчик Іванко, який, здається, кохав її. Та Олег, якого кохала вона. Познайомились вони з останнім, зрозуміло, на цвинтарі. Але він не був сатаністом. Він був мертвим (1970-1991). З часу знайомства Таня майже кожного дня приходила на могилу Олега та годинами дивилась на його ще чорно-біле обличчя. Дурненька.
Може, саме через цю любов вона і стала остаточно сатаністкою. Певно, на щось сподівалась.
Тільки Соня знала про таємне кохання своєї подруги, хоча зрозуміти його не могла – вона зустрічалася з Васею, хлопцем із їхньої компанії. Але навіть йому вона не розповіла цю таємницю. Недарма ж вони з Тетянкою були найкращими подругами.
Інші хлопці з числа сатаністів намагалися бува залицятися до Тетянки, а то й приставати, але все марно. Вона берегла вірність Олегу. А коли дівчина, дійсно, не хоче, то хлопці нічого не зможуть з цим зробити. Тому всі врешті-решт відстали від неї і вона була щасливою. Наскільки це дозволяло становище – щоденно вона ходила на могилу свого коханого та плакала. Вона була такою одинокою...
Але було в неї в житті ще дещо, окрім Сатани. Вона любила морозиво. Так любила, що, здавалося, змогла би з’їсти сто пачок за один раз. Якби в неї було би ці сто пачок. Навіть, гурт Dimmu Borgir вона любила менше, ніж морозиво. Добре, що батьки в неї були гарними людьми та майже щодня давали їй трохи грошей на морозиво. А, якщо два дні зекономити, то можна було замість морозива придбати джин-тонік. Але це рідко. Морозиво вона любила більше.
На цвинтар із морозивом іти було не можна. Закони сатанізму не дозволяли. Павук так сказав. Начебто, Сатана не їв морозиво, і тому його слуги не повинні. Тетянка хотіла було сказати, що Сатана і кетчупом навряд чи вимащувався, як це робили вони, але змовчала. Не можна було сперечатися з Павуком – він міг би її вигнати зі спільноти. І куди б вона пішла?
2.
Якщо вже ми згадали про кетчуп, то треба розповісти цю історію.
Якось Павук приніс у їхнє логово на цвинтарі рудого кота. Такого рудого, що всі інші сатаністи поміж собою назвали його Павуком, натякаючи на схожий колір волосся в обох цих тварин. Головнокомандувач сказав, що сьогодні буде випробування для всіх них – перша жертва. Тобто, Павук-молодший. Усі захопились ідеєю, а Олена розплакалась. Вона любила котів – у неї, навіть, вдома було їх двоє: кіт та кішка. Проте, відмовитися вона не могла, а то пішла би додому довічно тусити зі своїми свійськими тваринками.
Павук сказав, що різати кота буде той, хто більше за інших боїться це робити, тобто Оленка. І протягнув їй великий кухонний ніж. Напевно, приніс з дому. Оленка ще трохи поплакала, але ніж взяла.
- Уяви, що це – собака. – Спробувала заспокоїти її Соня, через що Оленка розридалася ще більше. Собаки в неї також були – на дачі.
Хлопці, посміхаючись, спостерігали за подіями. Весь їхній вигляд промовляв: «Ех, повезло тобі, дурепа, а ти ще спираєшся. Якби нам довірили таке, то ми миттю зарізали би цього рудого кошака!» Тетянка заплющила очі. Вона, хоч і була сатаністкою, але кров не любила.
Оленка занесла руку над твариною, але вдарити не змогла. Вона остаточно розревілася, відкинула знаряддя невдалого вбивства та відповзла за могилу Оксани Іванової (1951-2005).
Тоді Павук оглянув зраділих від передчуття знущань, які вони завдадуть Оленці, хлопців, підняв ніж і простягнув його Сашкові: «Тепер ти спробуй». Сашко тремтячими руками схопився за холодну смертельну як для кота зброю. Вираз обличчя в усіх змінився на нейтрально-зляканий. Дехто, навіть, дихати перестав. Усі зрозуміли, що, якщо Сашкові зараз не вдасться вбити цю кляту руду тварину (це вони про кота, а не про Павука), то черга на це діяння може перейти до них. А схлипи з-за могили додавали ситуації ще більшої трагічності.
Знервований Сашко вдарив ножем по котові, але влучив в землю в кількох сантиметрах від руки Павука, що тримав жертву. Павук здригнувся, послабив хватку, й жертва, скориставшись секундним послабленням ката, вирвалася та зникла поміж могилами.
Громада сатаністів радісно зітхнула. Тепер нікому не доведеться вбивати цього довбаного кошака. Але Павук лютував!
- Бовдур! Ти ж міг мені руку відсапати!
- Ееее...
- Що е? Я би тоді тобі дещо інше відсапав! Із-за тебе, суко, від нас кіт вбіг!
- То й що? Зараз іншого зловимо та вб’ємо!
Всі стривожено затихли.
- Та якого там іншого? Я знаєш, скільки часу ловив рудого кота???
- А чому ти не любиш саме рудих котів?
- Дурень, бля! Ще слово, і я тебе таки вб’ю! Це не я їх не люблю, це Володар їх любить?
- Рудих?
- Так, рудих!
- А чому рудих?
- Я звідки знаю? Я це в інеті прочитав. І весь тиждень тинявся Перемогою, шукав рудого кота. А вони всі, як навмисно, бля, поздихали!
- Суки!
- Це ти сука! Що ми тепер робити будемо? Я вже в інеті анонсував нашу акцію! Що я тепер напишу хлопцям на сайті? «Ви знаєте, але мої підлеглі – йолопи та боягузи, не змогли вбити тварину й вона втекла». Так?
- А давайте придбаємо кетчупу, обмажемо все тут навколишнє ним і так сфотографуємо. Скажемо, що це кров. – Запропонувала, хоч і була дурненькою, Тетянка.
- Кльова ідея! – Підтримала її Соня.
- Ага! – Роздався нестрункий хор переляканих люттю Павука хлопців.
Верховний Головнокомандувач, трохи подумавши, зголосився на цю пропозицію. Всі скинулися грішми, в кого скільки було, а в магазин відправили тих, хто провинився – Олену та Сашка.
Коли дві пляшки кетчупу були принесені на кладовище, спільнотою було вирішено зробити кілька фотографій голий дівчат, вимащених «кров’ю». Це, за задумом, повинно було відволікти відвідувачів сатаністського сайту від несхожості кетчупу та реальної крові. Але на фотографіях виявилося, що в темряві ці дві субстанції неможливо відрізнити. Проте, голі дівчата хлопцям подобались, тому попередні плани не відмінили. Тетянка також приспустила з плеча чорну кофту й показала свою маленьку бліду цицьку. Хлопцям сподобалось, і Павук власноруч вимастив її кетчупом.
3.
Інтернет був згаданий не випадково. Треба сказати, що саме Глобальна інформаційна мережа була головним джерелом інформації, з якого Армія Темряви під керівництвом Павука отримувала інформацію про суть сатанізму, його ритуали та перспективи розвитку. Отримував, переважно, сам Павук – у нього єдиного був постійний доступ до комп’ютеру. В Інтернеті він знав якісь сатаністські сайти, звідти отримував якусь інформацію. Щоправда, була вона далеко не повною. І тому забраклі частки сатаністам із Перемоги доводилося домислювати самим.
Одна така спроба експериментувати із темними обрядами перевернула все Тетянчине життя.
В той день Павук прийшов радісний. І розповів, ніби щойно прочитав у інеті про так званий «Обряд з пивом», який практикують італійські брати по Сатані. За що на них сильно тисне тамтешня поліція. Павук так зрозумів, що це – дуже могутній обряд, який можна спробувати відтворити в наших умовах. Для цього він навіть пляшку пива приніс.
Цей факт дуже вразив спільноту. Зазвичай Павук ніколи не витрачав власні гроші на спільні цілі – за все платили вояки, а не Головнокомандувач. А тут таке.
Пляшка пива змусила сатаністів зрозуміти, наскільки все серйозно цього разу. І це було ... незвично. Мало хто, дійсно, вірив у реальність досягнення результатів, які ставилися за мету під час місцевих темних обрядів. Тільки новаки вірили в те, що ці обряди мають щось спільне зі справжніми чорними месами. Всі сприймали цю метушню як тренування, пошук ідеальної, справжньої форми славлення Сатани. Хоча, треба зізнатися, дехто не вірив і в нього.
Тому, коли Павук приніс із собою пляшку пива та вичитані в Інтернеті знання, всі зразу зрозуміли: сьогодні буде щось серйозне. І це вже не іграшки.
Головний діяв, як завжди, керуючись лише власним розумінням того, яким чином повинні відбуватися сатаністські обряди. А розуміння це ґрунтувалось на швидко прочитаних неповних і перебреханих джерелах та інтуїції.
Павук постановив, що для меси, окрім пива, потрібна кров півня, жменя землі зі цвинтаря, листя папороті та Біблія.
Із землею проблем не було – дія відбувалась саме на цвинтарі. Із листям також – папороть густо росла попід огорожею зі сторони залізничної колії. А от з Біблією та кров'ю були деякі складнощі.
За святим письмом спочатку було відправили Соню, але вона звернула увагу на своє справжнє ім'я та, через нього, на власну національність. Тому додому за книгою побігла Оленка. Васю та Сашка Павук послав до найближчих будинків приватного сектору за живим півнем: «Кров потрібна тепла, навіть, гаряча. Тому дивіться, не вбийте його».
Тетянка залишилась на цвинтарі з Сонею та Павуком чекати на повернення експедийованих товаришів. А, поки ці двоє полишили її на самоті, пішовши займатися задоволенням власних тіл, вона вирішила зайти до Олега. Там було недалеко. Коханий дивився на неї своїм спокійним юним обличчям. І на душі її стало тепло, спокійно, але трохи боляче. Боляче від того, що Олега не було поруч з нею зараз. Що він помер. Помер у той самий рік, коли народилась вона. Всього тиждень він не дожив до неї. Може... може тому вона його полюбила, що це його чиста молода душа вселилася в її новонароджене тіло. Може, вона – це він, але в іншому житті?..
Але добре обдумати це прозріння Тетянка не встигла. Її покликав Павук.
- Чого ти ревеш? – Спитав він, побачивши мокрий блиск під її очами.
Тетянка змовчала. Але Соня все зрозуміла – подруга.
- Я вже думав, що ти – сучка – втекла.
- Ні...
- Ти полишила наше логово. А якби хтось із наших повернувся, поки ти гуляла? Подумали би, що нас тут немає...
Десь поблизу почувся галас сполошеного курятника.
- Бля! – Вилаявся Павук. – Суки, бля! Хана їм!
Замовк.
Хвилин через п'ять повернулася Оленка з маленьким синім виданням Біблії в руках.
- Принесла! Тільки батьки відпускати з дому не хотіли – перелякалися. А я втекла. Можна сьогодні швидко все зробити? Тому що, якщо я ще й пізно повернусь, мене вб'ють.
- Бля! Дурепа! У нас сьогодні такий день! Насри на батьків!
Олена промовчала.
В цей момент повернулися хлопці – всі в пташиному пометі, але з півнем руках. Птах ледь дихав, але все ще був живим.
- Якого хуя було стільки галасу? Вас же могли схопити!
- Вони й намагалися, – почав задиханий, проте явно задоволений собою Вася, – але ми встигли втекти: перестрибнули через паркан і побігли не зразу на кладовище, а в інший бік, щоб господарі не шукали нас тут.
Він аж сяяв від власної винахідливості та швидкості.
- Сам додумався до такого? – Спитав презирливо Павук.
- Нууу. Ми з Васею ще коли йшли на діло...
- Ладно. Молодці! Тепер у нас є все необхідне.
Він відламав від найближчого куща папороті гілочку, зачерпнув з найближчої могили жменю землі та положив усе це на стіл, де вже були Біблія та пиво. Півня Сашко міцно тримав на горло та ноги, аби не втік, як той рудий кіт. Птах не упирався.
Починався обряд.
Усі, як завше, вишикувались півколом навколо могили Миколи Ігнатовича.
Павук обережно розрівняв жменю землі так, щоб вона утворила невеличке коло на столі.
Усі почали молитву:
Иківан авалс і алис і
Овтсрац є єовт об
Головнокомандувач взяв листя папороті, розтер їх у руках і вичавив сік на створене трохи раніше коло. Рештки зелені він спробував підпалити за допомогою запальнички, але ті тільки диміли. Тому він, взагалі, викинув їх. А підпалив натомість кілька сторінок із Біблії, й змішав попіл із землею.
Оговакул то сан ивабзі а
Усукопс у сан идевв ен і
Мишан макинжвод омєащорп им і кя
Ішан игвод ман итсорп і
Павук відкрив об кам'яну плиту могили (залізний хрест явно не підходив для цієї справи) пляшку пива, пустив її по колу, наказавши випити кожному по маленькому ковточку. Сам він випив останнім – решту рідини вилив на стіл.
Сенд ман йад йинщусан шан білх
Ілмез ан і кат ібен ан кя
Яолт ялов едуб йахен
Павук попросив піднести йому півня. Він власноруч скрутив йому шию та надрізав її кишеньковим ножем.
Єовт ям'і ясьтитявс йахен
Хасебен ан исє ощ шан ечто.
На останніх словах молитви він залив пташиною кров'ю стіл.
У цей нас на небі спалахнула блискавка. Розпочався невеличкий дощик.
Павук переможно хапав ротом рідкі, але великі краплі, а в цей час цвинтарем все ще бігав, заливаючи все власною кров’ю, безголовий півень. Добре, що не куд-ку-дакав.
Всі були в ступорі. Це вперше, коли їм бодай щось вдалося.
Дощ сильнішав, тому всі перелякано розбіглися по домах. Окрім Павука. Він залишився мокнути на цвинтарі – хотів максимально насолодитися власним тріумфом.
4.
Тетянка була дуже вражена тим, що відбулося на кладовищі. По-перше, це був перший випадок, коли Сатана почув їхні молитви та дав знати, що він із ними. А, по-друге, що головніше, Тетянка повірила в те, що в Інтернеті можна знайти багато всяких темних обрядів, які, як показала практика, діють. Тоді в неї і народився певний план дій.
Головне, що в неї було в житті – це не Сатана, морозиво, друзі чи, навіть, батьки. Єдине, що, насправді, тримало її на цьому світі, це була її щира сумна любов до Олега. Ну чому, чому він помер? Зараз би вони покохали один одного та щасливо жили. Тетянка, може, через цю любов не була би сатаністкою. Вона, навіть, закінчила би школу. Вони би одружилися, народили дітей. Хресною вона би покликала Соню, хресного запросив би Олег. У нього було би багато друзів.
Тетянка з часу обряду з пивом багато думала про його результати. Більш за все її вразило те, що Павук ось так просто знайшов у Інтернеті інформацію про справжній діючий чорний ритуал. До цього Таня, взагалі, мало цікавилася цією мережею. Комп'ютера власного в неї не було. А в школі інформатика проходила на чотирьох стареньких машинах. Тому вона більше розмовляла з небагатьма подругами, ніж дивилась на екрани моніторів.
Але тепер у неї назрів план. Раз Павук в Інтернеті знайшов щось серйозне, то і вона знайде там те, що їй потрібно. А саме – рецепт підняття людини із мертвих. Дуже вона любила Олега, тому і вірила в те, що їй це вдасться. Віра – це єдине, що в неї було. І любов. Більше нічого. Ані комп'ютера, ані навичок користування ним, ані грошей для того, щоб бодай якось виправити це становище.
Тоді Тетянка вирішила відмовитись від морозива. Це було боляче. Батьки продовжували кожного дня давати їй трохи грошей на солодощі. Але тепер вона використовувала ці копійки на лічені хвилини в Інтернет-клубі, які можна було собі дозволити на них.
Спочатку Тетяна попросила допомогти їй оволодіти елементарною комп'ютерною грамотністю сусіда-Іванка. У нього також не було комп'ютера, але він багато часу проводив у клубах, воював там із іншими хлопцями. Тому користуватися всім цим він умів.
Виявилося, що всі ці інтернетексплорери, сайти та гугли – то не складно, справа всього трьох п'ятнадцятихвилинних (на більше грошей не вистачало) занять із Іванком. Вона хотіла віддячити йому поцілунком, але він наполіг на більш поглибленій програмі. Тетянка згодилася – він їй так допоміг. А ще він її кохав. І вона знала, що таке кохати когось.
Іванко був задоволеним і занурився далі у світ комп'ютерних ігор. Не приставав більше.
Та й, узагалі, нічого не заважало Тетянці займатися пошуками. Навіть, збори на цвинтарі на деякий час були відмінені. Павук лежав у лікарні. В нього було запалення легень (пробув багато часу під дощем), а також струс мозку та перелом кілько ребер. Виявилося, що, коли всі того вечора побігли по домах, на кладовище завітав хазяїн півня, який швидко зрозумів, звідки саме прийшли до нього злодії. Мертвий птах на столі підтвердив підозри чоловіка та дав волю його рукам і ногам.
За відсутністю Головнокомандувача інші сатаністи вирішили не збиратися. Всі чекали на його одужання.
На третій день своїх самостійних мандрівок Інтернетом Тетянка знайшла перший сатаністський сайт. На четвертий день вона знайшла на ньому свої фотографії – там, де вона з оголеною та заляпаною кетчупом груддю. І, дійсно, у темряві кетчуп від крові не відрізнити.
На п'ятий день вона знайшла ще кілька подібних сайтів. А десь на десятий Тетянка знайшла те, що шукала – засіб оживити мертвого. Принаймні, так було написано на сайті.
Іванко допоміг їй роздрукувати потрібний текст. Причому, зробив це на свої гроші – в неї не було ні копійки. Але на цей раз Тетянка залишила йому лише поцілунок.
Рецепт був складним і мерзенним. Що ж, нічого іншого вона й не очікувала. Справа не проста. Але кохання – це кохання. Заради нього...
Заради цього Тетянка готова була виповнити все, що там було написано.
Вона звернулася по допомогу до Соні. Та відмовилася. Хоч і була найкращою подругою. Тетянка розуміла її – в неї самої шлунок зводило, коли вона лише згадувала про те, що саме їй належить зробити.
Але головне в неї було – цнотливість. І вона готова була пожертвувати нею заради діла.
Готувалася вона швидко. Потрібно було встигнути все зробити до повернення Павука. Той би не схвалив її затію. Та й цвинтар поки вільний. Ніхто заважати не буде.
Тому вона вирішила не відволікатися ні на що та робити своє діла так швидко, наскільки могла. Тетянка шукала містом необхідні матеріали для ритуалу. Багато чого вона знайшла (де б ви думали?) на звалищі. Кілька днів такої підготовки, і в неї було все необхідне для звершення задуманого. І головне – сліпа віра в те, що їй все вдасться. Ну, й цнотливість. Останнє було дуже важливим фактором успіху тетянчиного заміру.
У вечір за день до того, як Павук повинен був вийти із лікарні, Тетянка прийшла зі своїм крамом на цвинтар. Зараз, або ніколи.
Розложила все прямо на землі.
Олег дивився на її приготування не таким спокійним безтурботним поглядом, як було сотні разів до цього. Щось було стривожене в його вродливих очах. Напевно, він щось відчував.
- Чекай, Олеже! Ще зовсім трохи залишилось.
Тетянка натаскала пруття й розпалила костер. Хоч би ніхто не помітив!
Після цього вона нервово схопила лопату та почала копати. Їй потрібна була кістка коханого. Час від часу вона відривалася від копання та підкидувала у вогонь ще якихось гілок і те, що було передбачене знайденим в Інтернеті рецептом.
Години за дві вона докопалася до зітлілої труни, яка провалилася після кількох ударів лопатою. Всередині був Він. Там був Олег. Він зовсім не був схожим на того молодого красеня, яким Тетянка звикла його бачити на фото. Він, взагалі, ні на що не був схожим. Груда кісток із залишками зітлілого одягу.
Тетянку знудило. Прямо у труну.
Вона зі сльозами вибачилась перед Олегом і відокремила кістку ноги від того, що залишилося від коханого.
Починалася головна частина ритуалу.
Тетянка виповзла з могили.
Вона роздягнулася наголо – так говорив Інтернет. Очі її блищали. Це був не відблиск від вогнища – це була одержимість.
Вона міцно стиснула кістку в руці, запхнула її собі у лоно, зойкнула від болю та зробила крок у полум'я.
Але в останній момент хтось схопив її за талію. У неї була чудова талія.
Тетянка спробувала вирватися з цих обойм, але хтось невідомий міцно її тримав. Вона на секунду подумала, що це Олег. І тут її повалили на землю. Вона почула регіт і мат.
- Попалася, сучко! Ви всі бачили, що вона витворяла? Ти що, бля, витворяла?
Тетянка вийшла із трансу та сфокусувала погляд на мовці. Це був дужий хлопець з короткою зачіскою. Це був не Олег. Інші троє чи четверо, що були з ним, також не були схожі на її коханого. Це були якісь гопники. Вони дивились на неї голу, що валялася на землі. А між її ніг...
- Куди-куди? Нащо ти, хвора хвойдо, висовуєш цю штуку звідти? Нехай залишається. - І він зробив рукою рух, від якого там у Тетянки все завило від болю.
Товариші цього виродка гучно зареготали.
Тетянка спробувала підвестись, але один з чоловіків повалив її на землю та став черевиком на її груди. На її маленькі білі груди.
- А ми давно чули, що такі збоченці, як ти, тут збираються ночами. А вчора прийшли вас поганяти, а нікого немає. Сьогодні прийшли, а тут ти. Що ж, це ліпше, ніж нічого. Така краля.
Він розстібнув пасок, приспустив штани та наблизив свій орган до того місця, де ще хвилину тому була кістка Олега. Її коханого Олега, якого вона не змогла воскресити. Прости мене, любий!
У цей час Тетянка почула галас. Хтось кинувся на гопника, що вже майже увійшов у неї, але його тут же відтягнув від нього інший мудак. На очах Тетяни гопники почали бити ногами її невдалого рятівника. Це також був не Олег. Це був Павук. Він, напевно, прийшов відмовити її від того, що вона хотіла зробити. Це Сонька йому розповіла. Подруга хвилюється за неї.
Павука били доти, поки він не перестав зойкати при ударах.
Увага присутніх знов була зосереджена на Тетяні.
Її ґвалтували довго. Три чи чотири кола. Десь на четвертому чи п'ятому органі поміж ніг їй стало байдуже те, що з нею відбувається. Вона відкинула голову назад та дивилася весь час на спокійне вродливе обличчя Олега. Чорно-біла фотографія на хресті заспокоювала її. Коханий був поруч. Коханий був у неї першим.
Коли все закінчилося, її кілька разів міцно вдарили черевиком у скроню.
Повернулась до тями Тетянка вже у могилі, в розбитій нею же труні. Туди її кинули помирати ґвалтівники. Прокинулась вона від того, що хтось поцілував її в губи. Це був не Олег. Це був весь у крові Павук. Вона обняла його.
Це було кохання.
