

	ПОШУК

АВТОРУ:

AlmaNAH

Жанри

Авантюрна проза

Авторська проза

Альтернативна історія

Гоголівський ФОРУМ

Наша статистика

Авторів:	753
Творів:	11419
Рецензій:	17315

Наша кнопка

Код:

Художні твори Проза Оповідання

Вірш про овечок

© Оля BarabOl'ka:) Купріян, 21-01-2008
– Мамо, а що таке “ягнята”? Мама, не відриваючись від заняття: – То, Тусику, вівці. Тільки маленькі. – Овечки? – допитується син. – То де ж тих овечок зараз узяти? – зовсім тихо питає Тусик-син. – Дурний вірш. Мамо, я – на вулицю. До речі, сина звуть Андрієм. Мама нагадує Андрієві попоїсти й вивчити уроки на завтра, особливо отой вірш напам’ять. Їй соромно через сина, бо він схопив цілих три двійки з літератури, і вчителька погрожувала викликати її до школи, якщо й на цей раз син не вивчить урок. Андрій киває й біжить до сонця. Там усе зрозуміло й немає жодних ягнят. Вірш можна вивчити й на перерві, він якийсь легкий. Мені тринадцятий минало, я пас овечки за селом... То ж наче про нього, Андрійка, окрім овечок. Можна вчити: я грав у футбол за селом... Але то якось не римується. А треба, щоб римувалося. Бо вірші неодмінно повинні мати риму. Інакше які вони після цього вірші?! Зрештою, Андрій забуває про поезію, бо за рогом уже чекає Саня. Саня – старший товариш Андрія, старшокласник, а значить, він робить малому величезну послугу вже тим, що інколи ганяє з ним м’яча. Саня, само собою, вже давно ходить на дискотеки, може, навіть курить. Саня крутий, і Андрійко його поважає, хоча Саня й називає його “малючком”. Саня багато знає. Із життя. В нього є старші друзі й дівчина Танька. Танька фарбує волосся в чорний колір, хоча брови в неї світлі. Андрія то трохи смішить, але Танька йому однаково дуже подобається. Бо в неї є груди. Влітку Андрійко бачить крізь тонку кофтинку, який у Таньки ліфчик. Якось Андрій бачив, як Танька з Санею цілувалися в губи. Андрій відвернувся. Все-таки Танька належала Сашкові. А Саня, як не крути, – старшокласник і в нього є старші друзі. – Здоров, Андрюхо! – Саня – єдиний, хто вітається з Андрієм за руку, й це малого дуже тішить. – Слухай, малючку, хочеш бути таким, як Я? – Саня робить акцент на займеннику, й короткий егоїст-однобуквенник враз виростає в Андрійкових очах. – Пішли покуримо. Андрій дивиться на Санька, як на Бога. Чи на Мойсея, який вивів би його з-під маминого крильця до світу дорослих пацанів. Але про Мойсея Андрій поки що не знає. Він думає тільки про те, що мамка його “приб’є”, якщо відчує запах тютюну. А вона його таки відчує, бо щовечора приходить перевірити домашнє завдання й побажати синові спокійних снів. Якщо наїстися часнику, то мама однаково здогадається, в чому річ. А на жуйки немає грошей. Хіба що взяти з тих, що відклав на нову комп’ютерну гру. Кажуть, вона дуже класна. Але Саня крутіший. Андрій уперше сидів поряд із такими дорослими хлопцями. Певно, вони вже вчаться в університеті. Вони роздивлялися “оті” журнали й розмовляли про дівок. А ще вони багато курили. І пили пиво. Хоча завтра понеділок, і треба йти до школи. В Андрія від щастя паморочилося в голові. А ще він, мабуть, щось не те з’їв на обід. А на завтра треба вивчити вірш, бо вчителька знову поставить двійку, й мамі доведеться йти до школи. Й тоді всі дізнаються, що мама називає його “Тусиком”. І насміхатимуться. Але ж він уже не маленький. Он і Саня так думає, інакше б не запросив його до своєї компанії... А Танька сьогодні дуже гарна, нафарбована... Андрій таки щось не те з’їв за обідом, і зараз його мало не вивертало навиворіт... Старші хлопці дивилися на нього й гиржали: “Малючок! Малючок! Зараз блювоне!” – Андрійку, я тобі подобаюся, правда ж? – якось раптово запитала Танька. – Ти, мабуть, ніколи не цілувався з дівчиною? Ти ж іще навіть на дискотеки не ходиш. Ги-ги, малючок! А хочеш спробувати? Андрію справді хотілося, але його жахливо нудило. Танька пахла якимись дешевими парфумами, й від цього нудило ще більше. Андрійко не пам’ятатиме, що було потім, але було щось дуже погане, бо всі – і найбільше Танька – страшенно матюкалися. Його, малючка, ведуть до мами. Мама мовчки приймає свого сина, кладе його на ліжко, вкриває вовняною ковдрою, і вперше бажає спокійних снів Андрієві. Татові вони нічого не скажуть. А завтра разом учитимуть напам’ять вірш про овечок. 19.01.2008
Написати рецензію	Рекомендувати іншим

Рецензії на цей твір

Спасибі рідному мінздраву, що попередив :)
На цю рецензію користувачі залишили 1 відгуків
© , 22-01-2008

Я грав у карти за селом
На цю рецензію користувачі залишили 1 відгуків
© М.Гоголь, 22-01-2008

Все ж таки це мамин погляд :)
На цю рецензію користувачі залишили 3 відгуків
© Антон Санченко Статус: Експерт, 22-01-2008

Згенеровано за 0.807532072067 сек.

Усі права застережено.
Всі права на сайт належать ТОВ «Джерела М»
Авторські права на твори та рецензії належать їх авторам.
Дизайн та програмування KP-design

Вірш про овечок

Спасибі рідному мінздраву, що попередив :)

Я грав у карти за селом

Все ж таки це мамин погляд :)