Для туриста майже немає таких законів, яких би він не переступав. Правила існують для того аби їх порушувати. Хоча ні, все-таки нема на землі такого відпочиваючого або приїжджого , який би не побував у найкрасивішій будівлі глактики: Срібноструйному Палаці Невідомого. Це правило. Всі були там. І, незважаючи на акцію (кільканадцять мільйонів на власний рахунок у Міжнародному Банку), ніхто так і не зміг виконати простого завдання: вгадати призначення старовинного предмета, що для нього збудували Срібноструйний Палац Невідомого. Багато створено сект, які поклоняються цьому предметові, вважаючи його походження божественим. Але натомість багато є людей, які хочуть науково дослідити цей феномен, щоб применшити викидання грошей держав Міжгалактичної співдружності на вітер.
Отже, масовий психоз – то така заразна штука. Яка діє на народ в одному часовому та просторовому існуванні. Враховуючи, що свідомість людини здатна на цілком неочікуані каверзи, то лише у людському суспільстві можлива така досить ідіотська, історія.
Так от, одного вихідного дня під брамою Срібноструйного Палацу Невідомого мирно куняв гіпі Джоні. Але вітряна і холодна погода повернула його з галюцинації у непривітний справжній світ.
До службового входу по-одному заходив персонал. Зовсім молодий хлопець жбурнув у гіпі чорним поліетиленовим пакетом:
- Одягай!
Гіпі Джоні і не таке бачив. На його віку навіть час зупинявся, і назад він його повертав (чи запускав). Словом, дивуватись Джоні розучився давно. Він розірвав пакет і дістав з нього уніформу працівника обслуговування Срібноструйного Палацу Невідомого.
Джоні вирішив, що почались пригоди. Але ні. Його лише примусили помитись, переодягнутись та різати цибулю на кухні. Потім заплатили 50 грн. і попросили геть, попередньо відібравши уніформу.
Відтак, гіпі Джоні пішов тинятися Палацом, бо у подарунок отримав пропускну картку. Він вирішив нею скористатися, перше ніж виміняти на ЛСД. Гіпі зайшов до головної Кришталевої зали. Там на постаменті лежав предмет, який дико, до божевілля, охоронявся: новітні пристрої плюс конвой. Джоні поцікавився в одного з клонів-охоронців:
- Що це таке?
- Всі хочуть знати.
Тоді Джоні показав картку і підійшов ближче. Гіпі дуже здивувався і навіть виголосив своє здивування.
- Господи! До біса так охороняти кулькову ручку китайського виробництва? Он у мене у старому гаражі є німецька. Сьогодні ні до чого, але якщо на те пішло…
До почесного члена Міжгалактичної комісії Джона Всемогутнього вкотре підбігали журналісти із дурними питаннями. Неподобство якесь.
- А що Ви, Ясновельможний Пане, можете сказати про призначення… зараз-зараз… Кулькової Ручки?
- Як називається українською, англійською, китайською… секрет, що його Ви відкрили людству?
- Розкажіть Міжгалактичному Телебаченню, як Ви сьогодні спали, Великий Першовідкривачу?
А що міг на те сказати Всемогутній Джон? Власне, за нього вже все сказано, зроблено, написано, підписано.
Його ім’ям названі планети, міста, вулиці.
Йому присуджено всі можливі премії.
Найбільший туристичний центр галактики належить Джонові. У нього є все, що він може забажати, раніше, ніж він того захоче. І це бісить. Дозвіл на ім’я для дитини «Джон» намагаються дістати мільярди матерів. І це нервує.
Так, він має все. Але також його мають всі. І це дістало. Він став предметом поклоніння, замість тієї клятої ручки!
Єдине бажання лишилось нездійсненим: повернути гіпі Джоні.
25.12.07
