Вічні у своїй свободі - це козаки. Вони завжди десь були, будуть і будуть завжди.
Козак - це не природа, не оточення, не звук і не образ... це стан душі, вільної і повсякчас стомленої від кайданів несвободи, небуття...
Що потрібно людині козацької душі? Питання дуже просте, бо вже давно є відповідь в українських піснях (коли писав "українських" замість "ї" чомусь вбачилась гарна україночка у традиційній вишиванці та віночком на голові:):).
Так от до відповіді на запитання про те, що потрібно козакові.
Тютюн та люлька, друг коняка, вільний степ...
І от душа полетіла у далекі безкраї степи де багряні заходи і не менш пафосні сходи найголовнішого диску у всесвіті. Де немає меж думок, свідомості і навіть горизонт постійно відходить здаючи свої позиції козакові.
От тепер час повернутись до вічної. Так, вони вільні, бо не мають вони обмежень, постійно виходять з чергових просторово-часових обмежень і тому вільні у найкращому розумінні цього слова.
Тут слід послухати філософську пісню гурту ВВ під назвою "Мамай".
От тепер, шановний читач цієї оповіді, ти повністю готовий для заспокоєння своєї душі від найбільш болючіших проблем які ятрять твою душу, розум і серце...
Цей текст підводить тебе до заспокоєння, перенесення у світ де немає кордонів, обмежень, правил... Є лише мрії, добрий лагідний спокій.
Повернись подумки до рідного краю. Обережно віднови спогади дому, рідних, близьких за духом. Розгорни у пам'яті події своєї давнини де ти був щасливий.
Закріпивши це відчуття, лети своєю душею, як най швидше до Неба (бо саме там була створена душа козака), а потім хутчіш до сьогодення і як можна довше бережи це відчуття у душі...
А що далі?
Далі ти зрозумієш що ти козак і для тебе немає кордонів ані просторових, ані часових. Те що тремтіло заспокоїться, те що заважало зникне і ти нарешті розріжеш час і перейдеш до майбутнього... До світлого доброго майбутнього в якому ти будеш батьком і будеш творити продовження безкінечної історії, де будеш сивим дідом, який зможе передати відчуття і дух козацтва, почуття свободи і світла.
І врешті-решт, збери свої соплі у хустинку, посміхнись і віднови ту силу, що є у тобі. А ми, твої друзі завжди будемо поруч з тобою щоб допомогти, ми будемо лише на відстані думки.
