Українська банерна мережа

Украинская Баннерная Сеть
 
 

Жанри

Гоголівський ФОРУМ




AlmaNAH






Наша статистика

Авторів: 2683
Творів: 50953
Рецензій: 95696

Наша кнопка

Код:



Ошибка при запросе:

INSERT INTO `stat_hits` VALUES(NULL, 7799, 0, UNIX_TIMESTAMP(), '52.55.214.236')

Ответ MySQL:
144 Table './gak@002ecom@002eua_prod/stat_hits' is marked as crashed and last (automatic?) repair failed

Художні твори Проза Щоденник

Сніг і серце

© Танюха, 05-01-2008
  ...Батарея вкотре обпекла босу ступню. М-да, ситуація: на підвіконні ногам холодно, а на радіаторі - гаряче. Нічого, потерплять. Краса вимагає жертв.
  Добре, що нарешті зробили широкі підвіконня - сидіти зручніше. можна навіть в плед закутатись - і не впадеш. Це класно, адже іноді змерзаєш, коли годинами сидиш на вікні, притулившись головою до шиби, і дивишся на небо. Нічне. Темне. Іноді зоряне. Ти просто сидиш і дивишся. І більш нічого. Ніякі думки не бігають в голові голодними тарганами, пульс не стрибає блохою від почуттів, нервова система не тріщить старим кабелем від переживань. Ні. Всього цього нема. Ти прсто сидиш і дивишся. На небо. Де холодні і пихаті зірки намагаються переблистіти одна одну. Їм до тебе немає ніякого діла. А тобі також байдуже. До всього. Окрім неба. Ти просто сидиш і дивишся. На небо.
  До речі, ви знаєте, що таке небо? Так, скептичні посмішки прошу прибрати. Ні, це не атмосфера нашої планети. Ні, це не домівка Бога. Ні, ні, ні і ще раз ні. Пальцями біля скронь попрошу не крутити, я хоча і псих, проте це стихійне.
  Так от. Небо. Скажу коротко. це місце, де воля зустрічаєтся з мрією. Ось так.
  Знаєте, в мене з дитинства збереглась одна надзвичайно казкова, але все-таки така чудова мрія. Це мати великі-великі крила. такі, щоб можна було злетіти вгору і погратися у піжмурки з сонцем. Політати наввипередки з вітром. Побумкати на барабанах грому. Покружляти в шаленому вальсі зі снігом.
  Але перш за все крила були і є для мене символом свободи. Відірватись від землі! Відчути п'янкі аромати неба! Полетіти далеко-далеко!!! І більше не повертатись...
  І от, щоразу сидячи на підвіконні, я уявляю себе там, серед тих зірок. Але не такою, як вони, ні. Я б там не залишилась. так, заскакувала іноді на гостину. Я б краще літала зі сніжинками. Такими холодними, маленькими, колючими. От би самій такою стати...
  Але поки що я просто сиджу і дивлюсь.
  Проте сьогодні щось було не так. Щось порушувало звичну гармонію вечірнього ритуалу. А-а, це знову ти... Слухай, можеш мене залишити в спокої хоча б на сьогодні?
  Туга сіла навпроти і мовчки похитала головою.
  - Я не сама. - тихо прошелестіла вона.
Через вікно пройшли ще дві постаті. Одну з них я одразу впізнала.
  - Здоров, Самотність! Як ся маєш? - привітала я стару знайому.
Проте Туга мене перебила:
  - Впізнаєш? - і вказала на другу персону.
  Я уважно придивилась. Бліде, змарніле обличчя,вицвіле волосся, бездушний, блукаючий долівкою погляд, старе й потерте вбрання. Якщо добре придивитись, то можна побачити сліди колишньої вроди, але смутно. Хм, скидається на збіднілу та потовчену життям принцесу...
  - Ні. - заперечно похитала я головою.
  - Ну, тоді будьие знайомі. Любов. В народі ще кличуть Кохання. - представила Туга.
Я не повірила своїм очам. Як?.. Невже?.. Невже це те оспіване почуття, яке зводить людство з розуму та водночас дарує йому неземне щастя? Отаке...навіть слів не доберу, яке...
  - Твоя Любов. - уточнила Самотність.
Зрозуміло... Але знову: як? Як я до такого докотилась?
  - Не дивуйся. - продовжувала Самотність, - Ти втратила спершу Надію на Його поверненя, а потім - і Віру. Віру в те, що таки варто Надіятись. І все. Фініто.
  Я заторможено кивнула. Ага. фініто. Спершу Надія, потім Віра. І тепер - вічна мерзлота. В серці. Бо душі вже нема. Ха! Іронія долі - я так хотіла бути схожою на сніг. Хотіла - маєш! Відморозок...  
  ...доки я роздумувала, Туга із Самотністю кудись зникли. Любов тихо сіла на їх місце та нарешті підвела голову і глянула на мене. Раптово яскравими очима кольору весняного неба. Такими до болі знайомим... Але мені байдуже. Небо краще. тим паче, коли з нього сиплеться сніг. Такий холодний...довершений...чистий...
  ...цікаво, а якщо тепер сніжинка впаде мені на серце, вона розтане?
  Напевно, ні.

Написати рецензію

Рекомендувати іншим
Оцінити твір:
(голосувати можуть лише зареєстровані)
кількість оцінок — 0

Рецензії на цей твір

Сніжинка розтане!

На цю рецензію користувачі залишили 1 відгуків
© Tamara Shevchenko, 11-01-2008

[ Без назви ]

На цю рецензію користувачі залишили 2 відгуків
© снігова принцеса а може просто замерзла Герда ? , 11-01-2008

погляд на світ з широкого підвіконника

На цю рецензію користувачі залишили 1 відгуків
© Тед Лещак, 07-01-2008

погляд на світ з широкого підвіконника

© , 07-01-2008
 
Головна сторінка | Про нас | Автори | Художні твори [ Проза Поезія Лімерики] | Рецензії | Статті | Правила користування | Написати редактору
Згенеровано за 0.81216502189636 сек.
Усі права застережено.
Всі права на сайт належать ТОВ «Джерела М»
Авторські права на твори та рецензії належать їх авторам.
Дизайн та програмування KP-design
СУМНО
Аніме та манґа українською Захід-Схід ЛітАкцент - світ сучасної літератури Button_NF.gif Часопис української культури

Що почитати

Історія Європи. Український погляд
Кожен з нас має знати історію власного народу. Бо історія – це його посвідка на проживання на рідній …
Погляд на світ через призму пародії.
«Прометей поміж грудей» – тільки ця провокативна назва збірки чого варта! І це не натяк, це те, про …
День Соборності України
Вітаємо всіх з днем Соборності! Бажаємо нашій державі незламності, непохитності, витримки та величчі! …
Українські традиції та звичаї
Друзі! На сайті “Онлайн Криївка” є дуже цікава добірка книг про українські традиції та звичаї. …