Тетяна Винокурова-Садиченко – авторка містичних романів. Її черговий жарт – також не виняток. Особливим є той факт, що під час презентації у пабі „Пивна бочка” у Києві раптово пропадало світло;-)
У черговій книзі авторка розповідає про дівчину, яка живе у районі, повному усякої нечисті, яку вона успішно відстрілює або всаджує осинові кілки. Одного разу вона вбиває свого друга і йде у ліс зі своїм котом, що розмовляє, щоб знайти квітку папороті і повернути втраченого друга-вовкулаку.
А тепер докладніше. Тетяна Винокурова-Садиченко пише від першої особи. Її героїня завжди зустрічає туманний ранок з чашкою кави та розмовляє з котом, час від часу до неї приходять „рекламні агенти Бога”. Всі її друзі та батьки покинули цей страшний район через наявність там нечистої сили. Лишився її старий знайомий з дитсадка, який став вовкулаком і чекає її під дверима. Вона його вбиває... І тут з’являється певне співчуття, або якесь інше почуття і вона йде до подруги (старої відьми, у якої живе домовик), яка розповідає їй про те, як врятувати вбитого знайомого.
Далі починається найцікавіше. Авторка вдало поєднує власний стиль зі стилем Миколи Гоголя та якимось крутим бойовиком. Героїня йде до лісу шукати квітку папороті, але ліс посилає своїх людей аби завадити їй. Втім, вона хитрим способом ошукує ліс і загадує бажання – врятувати свого знайомого вовкулаку.
Книгу можна прочитати за кілька годин і вона знайшла свою читацьку аудиторію. Це в основному прихильники містики, творів Миколи Гоголя, представники культури „Емо” та просто любителі щось почитати.
