Українська банерна мережа

Украинская Баннерная Сеть
 
 

Жанри

Гоголівський ФОРУМ




AlmaNAH






Наша статистика

Авторів: 2476
Творів: 44502
Рецензій: 87032

Наша кнопка

Код:



Художні твори Проза Фантастика

Десант

© George, 29-12-2007
Флагман десантної флотилії наблизився до галактичної системи NN-19893, зірка котрої являла собою звичайний жовтий карлик, і перейшов на стаціонар.

Модуль-розвідник відділився від флагманського дредноута, здійснив маневр і вийшов на орбіту третьої планети. Планета мала потужну і активну атмосферу, котра клубочилась густими хмарами над величезними водяними просторами і порівняно невеликими ділянками суходолу. За оцінками вчених з імовірністю 55,4 % була можливість існування розумного життя, чи точніше первісних форм інтелекту.
Прийнявши міри противиявлення модуль здійснив посадку.
Старший десантник віддав наказ і троє його напарників ступили на поверхню невідомої планети.
В скафандрах вищого захисту, через величезний атмосферний тиск і планетарне тяжіння, вони виглядали дещо зловісно.
- Як рицарі давнини заковані в броню, - голосно подумав молодший десантник.
Старший про себе усміхнувся. Але коли молодший почав переговорюватися із 2-м десантником про імовірно незначні розміри живих істот у цьому гравітаційному пеклі…старший різко наказав:
- Тихо. Припинити базар.
Вони втихли. І тільки слабкі сплески образи і сорому пульсували зі сторони молодшого.
Старший знов усміхнувся.
- Зовсім ще зелений. Хлопчисько…

А навколо розпростерлася велична картина – неправдоподібно зелено-сині гори, плавно розтягнуті на гігантську висоту під яскравим нереально біло-голубим небом…

Несподівано Старший відчув агресію.
- Всім увага, - пролунав наказ.
- Десь поряд був Хижак. Швидкий, рішучий, голодний  і  злий.
- Назад до модуля – скомандував Старший, але вже за мить зрозумів – запізно.
Думки Хижака пливли як могутній всезмітаючий гул. Сташий обернувся і побачив жахливе зелене страхіття більше від їхнього розвідницького модуля, котре стрімко наближалося.
Десантники автоматично зайняли позиції. Старший подав сигнал і чотири об’єднані думки вдарили у нейроцентри чудовиська.
Воно закружляло, курява і дрібне каміння злетіли догори, закривши місце поєдинку.
Хижак інстинктивно сахнувся назад і відчувши послаблення ментального тиску з подвоєною енергією рвонув у наступ.
Концентрований думконаказ вдарив по звіру. Думка агресора розпалася, він заборсався у страшній агонії…
Старший по-військовому чітко зупинив дитяче захоплення молодшого.
Жаль, але підозри вчених підтвердились – планета знаходилась на одній із первісних  стадій розвитку, коли життя представляють тупі і злісні монстри величезних розмірів, а перші розумні з’являться ще не скоро.
Джерела радіохвиль встановити було неважко ще на орбіті. Їх була нескінченна кількість і випромінювання йшло у найрізноманітніших діапазонах та із різною інтенсивністю. Густа, грозова атмосфера була буквально нашпигована пакетами радіохвиль – і ще там на орбіті стало майже очевидно – слабкий сигнал прийнятий вченими на частоті 21 см був чисто природного походження.
Старший дав відбій і неквапом попрямував до модуля. Ясна річ, вони проведуть необхідний об’єм біологічного та хімічного моніторингу, але завтра.
Поспіх і нетерплячка першовідкривача вже не не смикали його за рукави.
Раптом Старший присів від гострого болю. Нило все тіло, в очах  спалахували яскраві блискавки, думки змішались.
Решта десантників попадали кинутими олов’яними солдатиками.
З натугою піднявши голову Старший побачив як вершина найближчої гори росте і коливається.
А голова гуділа все сильніше і сильніше.
Думки живої гори свинцем били у скроні. Старший зсунувся на землю не в силах встояти.
Він стояв на колінах обхопивши гермошлем і дивився як іде його смерть.
Своїх думок у нього не було, був тільки рев,  суцільний вал мороку.
Земля тряслася, підстрибувала дрібна галька.
….
Очунявши – Старший помітив як жива гора віддаляється геть із швидкістю ракетного винищувача древніх…
На неслухняних кінцівках він пошкандибав до модуля.
Десант був у ще гіршому стані.
З великими труднощами Старший перемістив їх у корабель і вклав до індивідуальних крісел зльоту-посадки.
Робот-санітар зайнявся ураженими і через деякий час біля кожного з крісел загорілася фіолетова контролька – сигнал норми.
Старший вже встиг розміститися біля блоку управління – коли знову відчув зростаючий біль у змордованому мозку.
- Великий Космос, - ВОНО пробиває думкозахист модуля!
Біль та пітьма навально зростали, але тренований мозок Старшого зумів вчасно запуститити автонавігатор.

Модуль злетів над зеленою галявиною на максимальній швидкості, рятуючи чотирьох вимучених десантників, а біля мертвої ящірки стояла круторога корова Зірка – і звично думала свою важку коров’ячу думу.

Написати рецензію

Рекомендувати іншим
Оцінити твір:
(голосувати можуть лише зареєстровані)

не сподобалось
сподобалось
дуже сподобалось



кількість оцінок — 1

Рецензії на цей твір

[ Без назви ]

На цю рецензію користувачі залишили 1 відгуків
© Росткович Олег, 25-07-2013

[ Без назви ]

© Ганна Ткаченко, 22-07-2013

[ Без назви ]

На цю рецензію користувачі залишили 1 відгуків
© , 22-07-2013

Я у захваті!

На цю рецензію користувачі залишили 3 відгуків
© Наталка Ліщинська, 18-07-2013

Непогано.

© Андрій Меаковський, 04-01-2008

[ Без назви ]

© Владислав Неживий, 02-01-2008
 
Головна сторінка | Про нас | Автори | Художні твори [ Проза Поезія Лімерики] | Рецензії | Статті | Правила користування | Написати редактору
Згенеровано за 0.36440300941467 сек.
Усі права застережено.
Всі права на сайт належать ТОВ «Джерела М»
Авторські права на твори та рецензії належать їх авторам.
Дизайн та програмування KP-design
СУМНО
Аніме та манґа українською Захід-Схід ЛітАкцент - світ сучасної літератури Button_NF.gif Часопис української культури

Що почитати

«Лютеція» — еротичний роман-містифікація
Вже кілька років поспіль у вересні (до Форуму видавців) Юрій Винничук влаштовує справжнє свято для поціновувачів …
Вікторія Андрусів «Тринадцять жінок Івони»: фатум як спасіння
Свою дванадцяту книгу презентує широкому загалу відома закарпатська письменниця Вікторія Андрусів. «Тринадцять …
«Моє не надто досконале життя» (але майже)
Знову переповнений вагон, вже бачу це ще до зупинки потяга. Але я ж мушу потрапити на роботу на іншому …
Книжка розмов із Юрієм Андруховичем: «Вирішальна роль усе ще за нами»
Книжка розмов із Юрієм Андруховичем «Нам усім пощастило» важлива не лише як дозвіл на гостини до письменницької …