Люблю зиму.
Люблю за ті хвилини, коли я на прогулянці змерзаю в руки, а ти береш мої долоні в свої (де вони здаються такими маленькими, майже дитячими) і подихом намагаєшся зігріти їх. А я весело усміхаюсь та кажу, що Снігову Королеву диханням не розтопити. "Ти впевнена?" - лукаво промовляєш. Я лише знову усміхаюсь, мовляв, доводь теорію. І тоді ти повільно нахиляєшся до мого вуха і тихо шепочеш : "Моя найкраща, моя єдина, моя найкоханіша..." Гарячий подих лоскоче мені шию, а я справді тану...І знову лукава усмішка на твоїх устах, а мої очі промоляють красномовніше за слова...
Ненавиджу зиму.
Ненавиджу, що Вона посміла відібрати тебе в мене. І тепер мої руки самотньо мерзнуть в кишенях, з сумом згадуючи твої доторки.
Раніше я не боялась холоду. А тепер розумію вислів: "Кохання гріє". Ще трохи - і від мене залишиться лише бурулька. Адже нікому зігріти.
Люблю зиму.
Люблю за твої погляди, які надають крил. "Як?" - спитаєте. А просто. В твоїх очах причаїлись малесенькі іскорки кохання, ніжності, розуміння які, коли ти на мене дивишся, летять до мене і формують за спиною велетенські крила. Крила, які несуть до небес, на яких ти вже терпляче чекаєш на мене. Не знаю, на сьомих чи далі - я не рахувала.
Після невеликої прогулянки ми опускаємось на землю двома сніжинками.
Ненавиджу зиму.
Ненавиджу за сніговії, які затуляють тебе від мене. І, коли я дивлюсь у твою сторону, ти опускаєш очі, начебто для того, щоб слідкувати за дорогою.
Хочу знову злетіти до зірок. Але туга міцним якорем тримає мене на землі.
Ви ще питаєте, чому зараз так багато стерв. Все просто : кожна дівчина від народження янгол, проте коли нам обламують крила, ми починаєм літати на мітлах. Тяга за небом сильніша за закон всесвітнього тяжіння.
Ти дозволив мені сісти на мітлу. Можливо, несвідомо. Але дозволив. Взимку.
Ненавиджу і люблю... Можливо, я божевільна. Адже лише божевільна може місяцями тішити себе марними надіями, що ти повернешся. Може не слухати голосу здорового глузду. А ну його в пеньок, той глузд із розумом на пару! Якщо їхати мізками, то принаймні з музикою!
Але чомусь, окрім "Реквієму", більш нічого не лунає...
А марш Мендельсона закінчився. Взимку.
