Сидівши у будинку, дивлячись у вікно бачиш метелицю яка завиває місто снігом. Дивишся на градусник а там -15 градусів морозу в таку погоду на двір навіть не хочеться виходити але ця історія відбувалася літом .
В середині літа була сильна спека, кожної години в місті повідомляли що хтось від спеки по-падав до лікарні від сонячного удару. В центрі міста на ярмарку не зважаючи на жару було багато людей які ходили тай щось купували.
А біля бару стояла жовта бочка з квасом, а коло неї вже декілька дні із самого ранку до закриття збиралися люди щоб попити доброго квасу. Можна було прийти із самого ранку тай побачити вже велику чергу людей вони набирали пляшками і чим побільше. До кінця робочого дня рідко лишався квас.
Сидячи збоку на відсталі від бочки чоловік спостерігав за процесом продажу, був він молодим квасоваром і дивлячись як розпивають зроблений ним квас він радів але не показуючи нікому. Так він кожного дня приходив сідав збоку,і спостерігав за продажем він знав що закінчиться літо і квас перестануть пити. Поки була жара для нього була велика радість бо це була його робота. Наставав кінець робочого дня черги вже не було він вставав та підходив до продавщиці і брав склянку квасу випиваючи радісно йшов робити новий квас.
