Українська банерна мережа

Украинская Баннерная Сеть
 
 

Жанри

Гоголівський ФОРУМ




AlmaNAH






Наша статистика

Авторів: 2685
Творів: 51016
Рецензій: 95760

Наша кнопка

Код:



Ошибка при запросе:

INSERT INTO `stat_hits` VALUES(NULL, 7648, 0, UNIX_TIMESTAMP(), '44.210.99.209')

Ответ MySQL:
144 Table './gak@002ecom@002eua_prod/stat_hits' is marked as crashed and last (automatic?) repair failed

Художні твори Проза Мініатюра

Костя

© Андрій Меаковський, 21-12-2007
Костя
* * *
Оленка сиділа на бетонній загорожі, звісивши ноги, і нервово курила. Останні декілька днів вона курила майже безперервно. Антон тихо підійшов, і нічого не сказавши видерся, і сів поруч з нею. Оленка, наче не помічаючи його, зробила останню тягу, і загасила недопалок об гладку поверхню бетону. Цигарка гидко зашипіла, і залишила на ній чорний слід, такий же, як десятки поруч. Дівчина байдуже поглянула на купу жовтих фільтрів унизу, гучно видихнула і втупилася у простір перед собою.
В Антоновій голові було пусто, в такі періоди краще узагалі не думати... Він дивився на бліде Оленчине обличчя, губи, іще недавно рожеві й пухкі, а зараз - сірі, стиснуті нещастям. Вона більше не посміхається, узагалі, лише цей кам'яний вираз обличчя, пустий і холодний...  
Оленчине волосся, довге і нерозчесане стріпнулося, й закрило обличчя темною фіранкою, це вітер, силкується розворушити мовчазну статую, та їй усеодно, вона ніяк не реагує... Вітер... Такий же як у Антоновій голові, жорстокий, і водночас безсилий...
- Як він?... - хлопець не витримує мовчанки, голос не слухається, стає схожим на скрип.
Вона поволі підіймає очі, кидає на нього короткий крижаний погляд з блакитних зіниць, і повертається до вивчення пустоти.
- Він спить... - через декілька секунд неголосно промовляє.
Антон втомлено опускає руки, спираючись ліктями на коліна. Може хоч осіння трава скаже більше?..
- Як він почувається?.. Йому вже краще? - Питання лунає в простір, невідомо хто його адресат, трава чи Оленка? Та різко повертається в його бік, з очей летять вже не крижинки, а цілі айсберги наповнені холодною ненавистю до всього світу... До долі... До несправедливості... Оленка спохвачується і також приймається вивчати траву під ногами...
- Ти ж знаєш, він ніколи не жаліється, він не такий, - стомлено промовила вона, а потім неголосно додала: приходив Сергій...
Маленький вогник надії спалахнув у карих очах, Антон звів його на неї, готовий розтопити будь який лід:
- Так? Він обслідував його? Він щось сказав?...
Оленка мовчить, секунди капають неначе хтось забув закрити кран на кухні... П'ять крапель.. Десять...
- Він сказав... Сказав що не знає... Сказав, що скоріш за все... - голос зривається, - йому лишилося недовго. Він не знає що це за хвороба, скоріш за все, - вона нервово видихає, дістає цигарку, запалює її, - скоріше за все, це щось з серцем, один- два дні, максимум...
- Це неправда... Костя сильний! Він боротиметься, він сильний!!! - Вогники надії гаснуть з кожним словом: - Він просто так не здасться...
Оленка не дивлячись на Антона, кидає щойно запалену цигарку в бік. Оранжевий вуглик випадково потрапляє йому на руку, боляче обпікаючи безнадією, та хлопець не реагує, навіть не подає знаку.
- Це не правда! Так не може бути!.. Сергій помилився!.. - Гіркота підступає до горла...
Оленка зістрибує на землю:
- Сергій - ДИПЛОМОВАНИЙ лікар!
- Сергій - ТРАВМАТОЛОГ. - Антон зістрибує слід за нею, - Костя - не його спеціальність.  
Він хапає її за плечі, і розвертає до себе. Очі стикаються : вогонь і холод, безсмертна надія і повна безнадійність, віра і розчарування...
- Сергій за своє життя не поставив жодного хибного діагнозу.. - тихо дзвенячи крижинками промовляє Оленка
- Тоді... Операція? Треба звернутися до спеціаліста... Повинен бути вихід!
- Таких як Костя не лікують... - вона говорить усе тихіше, з кожним словом, - один... Два дні... А потім... все...
Останнє слово звучить ледь чутно, але попри це, молотом б'є по свідомості. ВСЕ. ЙОГО БІЛЬШЕ НЕ БУДЕ... НІКОЛИ.
Раптом, Оленка, обхопивши антонову шию, мертво повисає у нього на плечах, гарячі сльози розмазують туш дводенної давності, капають йому на шкіру, обпалюють усвідомленням неминучості...
Оленка - сильна, вона не плакала... Раніше... Мабуть також, десь там, за крижаними стінами, усередині тримала надію, вірила... Нехай виплачеться. Антон ніжно притиснув її до себе, усі слова залишилися в паралельному вимірі, вони більше не потрібні. Мабуть слід змиритися з тим, що Костя, цей рудий малий, з великими карими очима більше ніколи не буде з ними. Не їстиме за одним столом, не спатиме в одному ліжку під час грози, якої він так боїться... Вони більше ніколи не побачать його загадкової посмішки, яка не дає зрозуміти, чи він посміхається чи задумав щось безмежно хитре. Він - увійшов у їхнє життя два роки тому, і відтоді ділив з ними усі біди та радості, завжди був готовий розрадити у скруті, і щиро тішився при першій нагоді.
Він став частиною їх маленького світу... А тепер... Мабуть покине його...


* * *


Костя помер наступного ранку. Відтоді Оленка більше ніколи не плакала, та все ж сніжинки смутку назавжди залишилися у її очах. Наступного дня вони його поховали. Удвох, без шуму і почестей, лише маленька могила у полі, саморобний дерев'яний хрест, і волошковий віночок...
Також там лежала, непримітна на перший погляд табличка:
"Константин Гомерович Боярський. 2005-2008. Для нас ти був дорожчим за будь кого з людей, хоч і залишався морською свинкою. Оленка і Антон.

Написати рецензію

Рекомендувати іншим
Оцінити твір:
(голосувати можуть лише зареєстровані)
кількість оцінок — 0

Рецензії на цей твір

А чого це він у вас КОНСТАНТИН?

На цю рецензію користувачі залишили 2 відгуків
© М.Гоголь, 24-12-2007

Про любов... до тварин...

На цю рецензію користувачі залишили 2 відгуків
© Ірина, 22-12-2007

Це дуже непроста тема

На цю рецензію користувачі залишили 1 відгуків
© Галина Михайловська, 22-12-2007

Андрій О'Генрієвич Маяковський

На цю рецензію користувачі залишили 1 відгуків
© Антон Санченко Статус: *Експерт*, 21-12-2007
 
Головна сторінка | Про нас | Автори | Художні твори [ Проза Поезія Лімерики] | Рецензії | Статті | Правила користування | Написати редактору
Згенеровано за 1.1022958755493 сек.
Усі права застережено.
Всі права на сайт належать ТОВ «Джерела М»
Авторські права на твори та рецензії належать їх авторам.
Дизайн та програмування KP-design
СУМНО
Аніме та манґа українською Захід-Схід ЛітАкцент - світ сучасної літератури Button_NF.gif Часопис української культури

Що почитати

Історія Європи. Український погляд
Кожен з нас має знати історію власного народу. Бо історія – це його посвідка на проживання на рідній …
Погляд на світ через призму пародії.
«Прометей поміж грудей» – тільки ця провокативна назва збірки чого варта! І це не натяк, це те, про …
День Соборності України
Вітаємо всіх з днем Соборності! Бажаємо нашій державі незламності, непохитності, витримки та величчі! …
Українські традиції та звичаї
Друзі! На сайті “Онлайн Криївка” є дуже цікава добірка книг про українські традиції та звичаї. …