ПОШУК
 

AlmaNAH






Жанри

Авантюрна проза
Авторська проза
Альтернативна історія
Антиутопія
Бойовик
Вірш
Горор
Детектив
Елегія
Жіноча проза
Жіночий детектив
Історична проза
Казка
Казка для дорослих
Кіберпанк
Конструктор
Мініатюра
Містерія
Містика
Ода
Оповідання
Переклад
Поезії
Поема
Постмодерн
Пригодницька проза
Притча
Сатира й гумор
Сонет
Соціальна драма
Трилер
Утопія
Фантастика
Фентезі
Цикл поезій
Щоденник

Гоголівський ФОРУМ




Наша статистика

Авторів: 753
Творів: 11419
Рецензій: 17315

Наша кнопка

Код:



Художні твори Проза на конкурс

Лист Миколаю.

© Viktoria Jichova, 18-12-2007
  Мій святий Миколаю! Діду мій! Чи прийдеш до мене і цієї ночі? Боже, як це вже давно було, коли я витягла з-під подушки чоколядку, мандаринки та таке гарнюще червоне плаття! А ти з бабусею стояв поряд мого ліжка і обидвоє посміхалися. Не пам´ятаю, скільки мені тоді було рочків: може, чотири, може, п´ять... Тоді, пригадую, я відразу вдяглася у це платтячко, ти мене вбрав у цегейкову шубку - подарунок від тітоньки з Урєнгоя і шапочку, що її мама якраз напередодні самого Миколая привезла із Москви, де змагалася на лижах із такими ж мамами, що працюють на заводах, і після чого вона зайняла третє місце; у рукавички, наче з тієї казки про "хатку-рукавичку" і котрі були старанно пришиті на гумках до шубки (це щоб я їх ненароком не погубила), валянки з галошами на ноги, обмотав широчезним-величезним шарфом, і отак зробивши з мене таку собі малу кульку, наче колобка, викотив мене за руку з дому. A надворі - справжня хурделиця!  Tа сани, котрі булo старанно обкладенo маленькими подушечками. Добре пам´ятаю, як ти мене майже щоранку відвозив у садочок на тих санях. О! Які тоді були зими! Сніг під ногами так і рипав - обабіч дороги на нашій тихій вуличці височіли височенні сніжні кучугури, а сама дорога була чудово втоптана так, що сани так і ковзали по ній... Отак ти йшов, щось мені розповідав про білих мух взимку, а я зачаровано роздивлялася навкруги та намагалася рукавичкою набрати зі заметів сніг у жмені і збирати зі землі шишки від ялинок, що росли вздовж дороги...
  Мій святий Миколаю! А ще пригадую, як одного дня я знайшла під подушкою ремня..  І досі перед очима ця картина: прокидаюся з радісним передчуттям свята та таємниці... в повітрі - запах мандаринок... У-y! Аж в носі залоскотало. І я шусть рукою під подушку, а там - акуратно скручений, наче гадюка, сумнозвісний інструмент виховання, котрого так бояться всі діти... Тиша... З очей мимовільно вибризнули сльози, мій писок, видко, скрутився у зів´ялу гримасу. I тут з-поза дверей я чую, як хтось дуситься від сміху. А потім визирнула твоя сива голова, і потім голови бабці, мами, тата, дядька - і у всіх очі сяяли лукавими бісиками. Знаю, ти любив пожартувати. Тоді я отримала від тебе величезну і важезну, в гарнющій оправі книжку грузинських народних казок - ти казав, що ця книжка рідкісна і вийшло її лише пару екземплярів. Tи привіз її мені з Тбілісі, звідки повернувся зі службової поїздки. Ти завжди мені привозив казки тих народів, куди ти подорожував.
  Святий мій Миколаю! Пам´ятаю ще один день. Ти тоді був хворим. А я вже була великою дівчинкою: вже ходила у п´ятий клас.. Була якраз на Миколая неділя. Я стояла на зупинці і чекала на автобус, щоб приїхати до вас з бабцею на Сихів у гості.. Холодно тоді було неймовірно, але автобуса не було більше трьох годин. Я втомилася чекати і вирішила дійти до вас пішки. Запам´ятала маршрут, яким їздив автобус і так йшла. Коли після чотирьох годин нарешті дійшла до вашого будинку, пам´ятаю, бабця після того, як дізналася яким чином я опинилася у вас, майже не зомліла, a ти тоді трішки нагримав на мене, але з твоїх очей знов ж таки світилися оці бісики, вперемішку зі сльозами... Тоді і я захворіла - і отак ми хворіли обидвоє. Ти мені тоді сказав, що подаруєш мені всю свою бібліотеку, котру так старанно збирав усе життя...
Мій святий Миколаю! Діду! Тепер ти далеко. Дуже далеко... Та все ж, я буду знов малесенькою неслухняною дівчинкою, єдиною твоєю внучкою - чи прийдеш нинька знов до мене? Бо мені так потрібно отого ремня і твоїх бісиків ув очах!
Ось так нині вночі згорнуся калачиком під ковдрою, буду вдавати, що сплю, а сама почигаю на тебе... Я знаю, що прийдеш, мій святий Миколаю, мій діду...

Написати рецензію

Рекомендувати іншим
 
Головна сторінка | Про нас | Автори | Художні твори [ Проза Поезія ] | Рецензії | Статті | Правила користування | Написати редактору
Згенеровано за 4.14315414429 сек.
Усі права застережено.
Всі права на сайт належать ТОВ «Джерела М»
Авторські права на твори та рецензії належать їх авторам.
Дизайн та програмування KP-design
СУМНО  WWW.UKRKNIGA.COM - найбільший вибір словників та підручників в Україні
Аніме та манґа українською Захід-Схід ЛітАкцент - світ сучасної літератури Button_NF.gif