Yesterday,
love was such an easy game to play…
/Beatles/
Виглядати щоранку парубка на жовтому таксі. Пити мелісовий чай, який зоставляє свої нецензурні думки на вікні. Поглянь, як вітер пестить листя, неначе коханку, і роздягає дерева уві сні. Чому ж тобі сумно від кольору чайної душі? Очі закоханих такі переконливі, що хочеться вити від самотності і журби. Або ж кричати меланхолійні пісні. І вітер гойдається в листі... Не намагайтесь відновити мене, я не розбилась. Навіть, коли падала з неба. Моє порцелянове личко досі обрамлює пурпурова посмішка. Раптом, я усвідомлюю що давно прокинулась від сну...
Привіт...
Я ще тут...
А ти вже минуле.
Ти це вчора.
Ти це сльоза, що нівечить душу брудної води...
Здається, я втопила себе в чаї, чи то пак, чай втопився в мені...
