Любий Миколайчику! Пише тобі цього листа маленька та геть цікава дівчинка - лялька Даринка. Я довго вагалася чи варто звертатись до тебе за допомогою, аж ось нарешті наважилася (до кого ж іще звертатися в такій важливій справі?). Любий Миколайчику! Я знаю, що ти можеш творити справжнє диво, даруючи дітлахам різні подарунки. Та прошу я не для себе, адже почуваюсь й так добре в цьому гарненькому, сповненому галасу та різноманітних пригод іграшковому містечку (ну, хіба що трішки б твоєї уваги, і щоб в тебе вистачило терпіння дочитати мого листа до кінця!).
Містечко наше знаходиться в магазині пана Тадеуша, кремезного сивого чоловічка із хриплим голосом. Пан Тадеуш дядечко файний, він дуже любить дітей та свою дружину Галинку. Якби ти приніс йому трішки онуків... було б непогано, бо він часто бідкається, що не вистачає йому в житті дитячого галасу. А ще він говорить, що його змучили вже варвари із Податкової Служби та якийсь радикуліт. Може хай вони забирають той радикуліт?
Ще було б чудово, якби ти приніс трішки здорового глузду Вартовому Солдату нашого міста, бо він аж занадто пильно нас охороняє. Особливо вночі. До самого ранку ходить між різнокольоровими будиночками та все кричить: «Всім спати. Не порушувати відпочинок жителів Іграшкового міста!!». А потім цілий день спить.
Можна було іще подарувати трішки доброзичливості та обережності воякам Зоряного Загону нашого містечка. Останнім часом їм так хочеться воювати, що без відпочинку вони проводять тренування, поціляючи пострілами із іграшкових гармат по своїм мішеням. Щоправда все більше вояки стріляють повз цілі, і можуть зруйнувати навіть будиночок, в якому тільки ляльки і живуть.
Приніс би ти ще трішки звичайних думок для нашого Розумного Хлопчика (Знайки - Зазнайки), який іноді так висловлюється, що важко зрозуміти про що йдеться. Ще можна було б попрости щоб головним страховиськам нашого міста – Людині-Павуку, Темній Жабокиці, Червоній Свині, Рудому Трансформеру та іншим китайським емігрантам трішки якоїсь елегантності та хоча б якогось пристойного вигляду.
Можна було принести щось необхідне і іншим, не менш цікавим іграшкам нашого містечка - Ляльці Барбі та Лисій Ляльці, Чарівному Паротягу та Жовтому Барабану, Блакитному Літаку, Пазлам, Братам – олівцям, Качці, що говорить, Рожевому Слоненятку та іншим.
Але я, любий Миколайчику, турбую тебе от чому: іноді (дуже рідко) з’являється в магазині пана Тадеуша симпатична втомлена жіночка, а з нею маленька дівчинка з великими блакитними очима. Я вже знаю, що дівчинку звуть Таня. Їй вже три рочки. Так казала втомлена жіночка: « Таня, ти вже доросла, тобі вже три роки, і потім, в тебе вже є лялька. Краще давай візьмемо щось інше, не таке дороге». Але я ж бачу, що нічого іншого Таня не хоче, особливо когось із китайських емігрантів, та й зупиняється вона якраз біля найкрасивіших іграшок, жителів нашого міста, сумно дивиться і смикає маму за руку. Миколайчику, може ти можеш зробити так, щоб у Тані на твої свято з’явився хтось із нашого міста, але такий, щоб їй подобався. Я звичайно можу підказати, хто саме належить до таких щасливчиків (наприклад, одна дуже гарненька і геть цікава лялька, дуже, як каже пан Тадеуш, «коштовна іграшка»), але думаю, що обирати звичайно вже тобі.
А містечко у нас і справді чудове. Так що будеш десь поряд - заходь в гості. Ми покатаємо тебе на Чарівному Паротязі і будемо пити чай із майже справжніх чашок, а потім ти попрямуєш далі, адже в тебе ще багато-багато роботи...
