Всі з нетерпінням чекають....ЧУДА! Коли земля і природа, задається завмирають у сні, а на зміну приходить чарівна пора – зима, чиста і незаймана, білосніжна і свіжа. Що чарівного в ній? Мабуть, те що так багато свят і мало роботи біля саду і городу - це час віддачі, коли йде заплата за труди, все навколо загадкове, замріяле і відпочиваюче... От всі і чекають чуда!
А чудеса відбуваються щодня, щохвилини, лише уважні і ті що вірять помічають це...
На днях я була свідком чуда, коли грошей було обмаль, а хотілось пити. Я йшла по дорозі і раптом вирішила перейти дорогу, зазвичай я переходжу тільки на переходах, або на світлофорах, а тут взяла і повернула, а посеред дороги лежить закоркована пляшка води... я швидко озирнулась, мабуть хтось ніс і вона випала-треба віддати, та навкруги нікого... от я подякувала і взяла... це ж чудо серед білого дня!
Не пригадую чи писала я коли-небудь листи Тобі, але завжди, щороку в один і той сам час, коли дерева були сонні, без лисття, а своїми вітами вони простягалистягались, наче у молитві до небес, коли замовкали дзвінкі пташки, а тишу порушував гул самотнього вітру, потріскування кірочок льоду на калюжах, коли сонечко швидко зникало за горою, а ніч темним покривалом з мереживом зірок закутувала землю, безліч пар дитячих очей вдивлялись вдалечінь і мряли про нові іграшки, книжечки, одежу чи їжу... Над землею пролітали Ангели і нашіптували дітям приємні, теплі сни, сповнені надії і віри... А потім одного разу, коли невгамовна дітвора прокидалась вранці, було чути запах лісу, заморських мандаринок, а під подушкою шелестіли обгортки подарунків...
З яким завмиранням серця, термпінням рук і блискучими очима розгортались ці, здебільшого маленькі, подаруночки. Там завжди була омріяна і така потрібна річ...
Я знаю, що мій Ангел-Охоронець завжди поруч, він підтримує і надихає, так як і зараз цей лист просто ллється з-під пера...
Я вірю, що в Святого Миколая є багато помічників і знайдеться у безмірній щедрості його подарунок для вже не зовсім маленької дівчинки, яка рано подорослішала і взяла на свої плечі вантаж відповідальності, яка виросла без батька, без материнської ласки, без братньої допомоги чи сестринської поради...
Оглядаючись на минулі дні, місяці і роки я робила багато людям добра часто натикаючись на нерозумінняі нещирість, але впевнено продовжуючи допомагати і творити добро. Я вчилась, читала, працювала, не лінувалась, що й досі роблю. Іноді я сердилась на себе, що щось заплановане не вдається, іноді я нарікала на долю або обставини, що такі несприятливі до мене, я мала претензії до близьких чи Бога за їхню несправедливість – та раптом я усвідомила, що я щаслива людина, а всі незгоди зробили мене терпеливішою, витривалою, і такою якою без них я б не була. Тепер я дякую всім і за все, що зі мною було і є. Іноді мій дух бунтарства навіть зараз нервово переность непослух або сперечання сина... хоча насправді, це найближча до мене людина по крові і по духу, бо це половинка мене, моя копія... він хоче братика або сестричку, а мені зараз дуже потрібна робота. Всю не розтрачену з роками любов і віру в життя тепер я вселяю в нього. Тепер я вдячна обставинам і людям на моєму шляху і проведінню Божому, що все є саме так, бо завдяки тому, що вони про мене пам’ятали і підганяли я ніколи не зупинялася і йшла далі, я спостерігала, бачила і відкривала щось нове в собі.
Тепер я живу і знаю, що десь є люди про яких я пам’ятаю, які піклуються і не забувають мене, я повинна діяти. Я навчилась терпінню, відповідальності, покорі і любові. Тепер треба зібратись з духом, думками, силами і вперед, бо лише сміливі і настирливі добиваються цілі. Я хочу допомогти стільком людям, дітям. Ділитися своїми думками, вмінням, любов’ю і теплом. Продовжувати навчання. Дати змогу дитині пізнавати все більше і більше за допомогою сучасних технологій. Для цього мені потрібна річ, яку я собі зараз дозволити не можу, але яка дозволить це все зреалізувати – персональний комп’ютор...
Хай в ніч Святого Миколая кожна дитина чи старша людина відчує тепло сердець, ласку рук, хай в серці народиться відвага визнати свої помилки, вибачити промахи інших людей та постановити змінити своє життя і тих хто поруч в світлий бік добра і злагоди. А якщо в кого і впаде з очей сльоза, то хай вона буде щирою і кришталевою, як намистинка на одежу Ангела. Хай відгомін чудес запалить у кожному серці любов і співчуття до оточуючих, віру в чудеса і надію в здійснення їх. А на ранок хай кожен почує тріпотіння крил, побачить тінь доброго Ангела-Помічника, який летить звістити Святого Миколая про земні чудеса безсмертних людей.
