Дійові особи:
Санта – той самий Дід Мороз, тільки товстіший та нижчий на зріст.
Лікар-психіатр – звичайна людина середніх літ. Він носить білий медичний халат поверх старого зимового шерстяного светра, штани з грубого сукна, старі та ,проте, добре начищені черевики.
Капітан міліції – жлобоватого вигляду чоловік.
Генерал Пупков – генерал
Петро Михайлович – полковник танкових військ.
Рядовий Кісюк – молодий хлопчина першого і останнього року служби.
Рядовий Ризюк – танкіст-механік.
Рядовий Монзюк – танкіст-механік.
Дія перша.
(сцена перша)
Відділ психіатричної лікарні. У кабінеті сидить капітан міліції та лікар-психіатр.
Капітан міліції: ...Так я тобі кажу: він йде собі по дорозі у цьому червоному костюмі.
А ми значить у бобіку сидимо – гріємось. На вулиці холодно. Він до нас. Я так з бобіка виходжу. А він до мене каже: „ Ви моїх саней не бачили?”. Я питаю: „ Яких саней?”
Він каже: „ Оленями запряженими, там ще подарунки діточкам”. Я вже тоді зрозумів: щось тут не так, питаю: ” Де ваші документи?”. А він давай розповідати, що він з Лапландії, звати його Санта Клаус, що він подарунки дітям віз, а потім він впав і загубив свої санчата.
Лікар-психіатр: Так він може п’яний, а ти його відразу до мене?!
Капітан міліції: Та де там, тверезіший за покійника.
Лікар-психіатр: Ти знаєш, що в мене вся лікарня Дідами Морозами забита?! В мене вже по сім чоловік у палаті. А ти тут зі своїм, Сантою.
Капітан міліції: Санта не мій. Забирай його, з мене у відділку гиржати будуть коли дізнаються, що я Санта Клауса затримав.
Лікар-психіатр: Добре, з тебе пляшка... ні, дві пляшки.
Капітан міліції: Без питань.
Капітан міліції виходить з кабінету, йде на вулицю забирати з машини Санта Клауса.
Капітан міліції: Ходімо, шановний, тут вам розкажуть де ваші санчата, де ваші подарунки, познайомлять з колегами по цеху... ( відводить до лікарні)
Сцена друга
Військова частина.
За столом сидить генерал Пупков. Він спокійний. Та, навіть, якось холоднокровно-байдужий.У кабінет до генерала приводять солдата це рядовий Кісюк.
Рядовий Кісюк: Рядовий Кіс...
Генерал Пупков: Сідай вже солдат. Ти стріляв?
Рядовий Кісюк: Н-н-н-у-у я-я-я.... Я випадково на гашетку нажав, а воно як стрельне з усіх залпів. Я ж звідки знав, що воно заряджене.
Генерал Пуков: „ну я...”. Ти хоч знаєш кого ти збив, дурень?
Рядовий Кісюк: Літак???
Генерал Пупков: Гірше, орбітальну станцію.
Рядовий Кісюк: Ух йо.., що тепер робити? Це ж, мабуть люди загинули?!
Генерал Пупков: Значить так. Нікому ні слова. Будуть питати скажеш – навчання проводили. Зрозумів?
Рядовий Кісюк: Ага. Так, а що, справді, орбітальну стацію збив?
Генерал Пупков: А що ти думав?! У нас самі-самі збройні сили в світі. Ти маєш пишатися тим, що перебуваєш в лавах нашої доблесної армії.
Рядовий Кісюк:(радісно) Служу Україні!!!
Генерал Пупков: Йди вже, йди.
Сцена третя.
Психічна лікарня. Палата №7. В ній сидить Санта та ще шестеро людей. Кожен з них „видатна особистість”.
Санта: Шановні ви не знаєте де мої санчата???.
Дикі погляди звернулись до Санти. „Видатні особистості” почали загрозливо наближатись до нього.
Санта: Тільки спробуйте, я вам ноги повідриваю. Падлюки шестеро на одного! РЯТУЙТЕ!!!!
Сцена четверта
Танкова частина. Кабінет полковника танкових військ. За столом сидять: генерал Пупков та Петр Михайлович.
Генерал Пупков: Петюша, дуже треба. Терміново – два твоїх кращих механіки.
Петро Михайлович: Ти розумієш котра зараз година? В мене завтра зимові навчання з Натовськими військами, будемо терористів убивають. Масштабне дійство, приходь подивишся.
Генерал Пупков: Пєтя, якщо зараз не буде тут двох механіків: ти завтра будеш каву натовцям робити, а не навчання проводити. Зрозумів???
Петро Михайлович: Ти поясни, що сталось? Чого такий поспіх?
Генерал Пупков нахиляється до вуха Петра Михайловича і щось тихенько шипоче.
Петро Михайлович: Та ти що???
Генерал Пупков: Вже САМ знає. Давав мені прямі накази по узгодженню всіх справ.
Петро Михайлович: Це ж якщо хто дізнається, це ж який скандал.
Генерал Пупов: Міжнародного рівня. Його вже шукає міліція, міністра вже попередили.
А наша справа ремонт льотного засобу.
Петро Михайлович: Будуть тобі найкращі механіки.
Сцена п’ята.
Психічна лікарня. Кабінет лікаря-психіатра. В ньому сидить капітан міліції, лікар та Санта.
Капітан міліції: Тобі не можна людину на годину залишити. Дивись, що твої виродки з дідом зробили( показує на Санту. В того розбита губа і два синяки під очима).
Лікар-психіатр: Що, „мої виродки” Санта твій, перший на них накинувся. ЛюдовікXVI сам мені казав, він ніколи не збреше. Я йому вірю. Ти взагалі впевнений, що він справжній?
Капітан міліції: Сам міністр рознарядку давав. А міністр від Самого отримував наказ по знаходженню.
Лікар-психіатр: То тобі за знахідку орден дадуть?
Капітан міліції: Ні, я сказав мені орденів не треба. Нехай вуликами розрахуються, ти знаєш, я пасіку люблю.
Санта: Ви знаєте де мої санчата?
Капітан міліції та лікар-психіатр винувато знизують плечима.
Сцена шоста.
Танкова частина. Рядовий Ризюк та Монзюк пораються біля санчат.
Рядовий Ризюк: Ще б сказали оленям підкови понабивати.
Рядовий Монзюк: Вже добу не спимо, а вранці навчання.
Рядовий Ризюк: Добре, що тут деталі від „ВОЛЬВО”, в мого батька була старенька „Вольво” – я в ній часто лазив, а то б ми тут...до самого вечора.
Рядовий Монзюк: Добре, що це не танк, а то до самого дембеля возилися б. (сміються)
Сцена сьома.
Військова частина. Кабінет генерала. В кабінеті генерал, капітан міліції та Санта.
Капітан міліції: Ось знайшли...
Генерал Пупков: Де ви його надибали?
Капітан міліції: Дедуктивним методом. Нас ще в академії такому вчили. Я розкинув мізками і зрозумів, що треба шукати у психічній лікарні. І Слава Богу вчасно приїхав, а то б вбили його виродки.
Санта: Ви не знаєте де мої санчата. Діточкам подарунки розвести не встигаю.
Генерал Пупков: Шановний Санта. Ми просимо вибачення за певні незручності. Винуватців ми знайшли і покарали. Ваші санчата знаходяться у цілості та схоронності у танковій частині. Олені на свинофермі. Подарунки на складі.
Сцена восьма.
Танкова частина. Гараж. У гаражі полковник Петро Михайлович, генерал Пупков, капітан міліції, рядовий Ризюк, рядовий Монзюк, Санта Клаус та його санчата, запряжені оленями.
Санта: Санчата! Олені! Подарунки! ( біжить до санів. Сідає у свій транспорт і стрімко злітає).
Рядовий Ризюк: (до рядового Монзюка) Ну ти подивись. Хоча б „дякую” сказав. Жлоб лапландський.
Рядовий Монзюк: Ага.
Петро Михайлович: Салаги!!! Чого рила пороззявляли? А ну бігом у казарму, через шість годин вставати на навчання.
Рядові Ризюк та Монзюк опустивши голови, повільно йдуть.
Генерал Пупков: Дякую тобі, Петя. ( тисне руку полковнику) І, вам, капітане( тисне руку капітану)
Генерал Пупков йде. Залишається капітан міліції та Петро Михайлович.
Петро Михайлович: Обіцяли медаль за заслуги дати, а тільки „дякую, Петя”. Тьху...
Капітан міліції: А мені вулики привезти, я пасікою займаюсь.
Петро Михайлович: (беручи під руку капітана) Пішли Діма медовуху пити, вчора нагнав.
Капітан міліції: Звідки моє і’мя знаєте?
Петро Михайлович: Я все знаю. У служу у самій-самій армій світу...
Йдуть
