за кілька хвилин з'явився Асп.
Високий і неймовірно худий. З залисинами, і великими окулярами. Спробував усміхнутися.
Не вийшло. Він довго розмовляв про різні невідомі речі. Про якісь судини і органи. А головне - вони обоє балакали якоюсь невідомою мовою. Латиною наче. Асп мав великі руки і вони здавалися вимазаними у борошні.А ще він був добряче непоголеним. Ще б, працював три доби. Відривками вдавалося почути їхню балачку. Під час бесіди Асп виглядав відверто нервованим, він наче не вірив у те щось, про що говорив. І незважаючи на це, він виглядав велично.
А говорили вони багато, і обличчя у них були якимись вже надто просвітленими. Так наче Будда Ґотама Шак'ямуні говорив із Крішною про реінкарнації і нірвану, чи Сократ із Луцієм Анеєм Сенекою про справедливість. Вони балакали латиною так ніби вони усе життя мріяли про таку розмову. Насолоджувалися, здається самим звучанням, значно більше ніж змістом.
Асп сказав (от чи не все що вдалося второпати убогими знаннями) що з таким ще не стикався, що то мабуть від зупинки роботи серця. Спричиненої силою розуму, бо на це, нібито (знову ж наскльки вдалося розібратися)вказують усі решта органи. Зокрема: жодних згустків чи травм. Жодних ознак медикаментів чи поранень. Просто. І ще: серце вже не працювало. а мозок ще думав (про це йому розповіла кров і сіра речовина, зокрема хімічний склад..... надто ве багато він там знайшов кисню та решти хімії)
Знову більше загадок ніж відповідей.
Він ще сказав, що вигадав причину, щось та й написав, бо мав так зробити. Щось благородне і шляхетне. Наче інфарт міокарда чи ще щось. На тому і розійшлись. Всі співрозмовники розсіялися у ранковому тумані(було пів на шосту)чи посідали на трамваї (у різних напрямках, я певен) які сновигали туди-сюди, і дивом не збивали пішоходів чи один одного
