Оббиті пелюстки. Валерій Герасимчук. Думки про літературу. Тернопіль ТзОВ «Терно-граф», 2007, 128 ст.
Я завжди любила несюжетні твори. Вони насправді значно складніші за твори сюжетні і для написання, і для читання, але й дають частіше неоцінимо більше.
Книга Валерія Герасимчука «Оббиті пелюстки» і з художнього , і з морального боку – це хороша література. Ці думки творять додатковий вимір в існуючій реальності і двома-трьома словами поєднують особистісну ауру письменника з оточуючим світом, котрий суттєво впливає на процес.
У передмові письменник Петро Сорока наводить аналоги світового мистецтва «Оббитим пелюсткам». Я хочу додати до поважного переліку «Опавшие листья» Василя Розанова. Обидва письменники діловито і несуєтно творять із хаосу космос.
Існує таїна незавершеності творіння, коли зовнішня начебто невикінченість – важлива риса поетики і стилю. Текст рецензованої книги побудовано короткими щоденниковими нотатками, де кожна виглядає , як завершена притча з високим узагальненням вельми важливих речей.
Охопити весь спектр висловлених думок неможливо, то ж я зупинюсь на основних.
Літературний процес – що то є? На це домінуюче питання письменник відповідає коротко, влучно, афористично, характеризує основні риси, не приховуючи негативного сприймання вад і особливо підкреслюючи свій непогасний біль від незворотних втрат: «…у всі часи власть імущі ненавиділи, переслідували і навіть фізично знищували тих, хто володів словом: вони вбачали і вбачають у них найлютіших своїх ворогів, тому що влада над словом – це набагато більша влада, ніж над людьми». Принагідно письменник торкається морального питання : «Є речі, яких не виправдовує жоден компроміс!»
Цитуючи Біблію, письменник у своїх непересічних роздумах глибоко поєднує Віру і Літературу. Пише про це вельми оригінально: «Якщо письменник, написавши сміливу фразу і злякавшись, тут же її закреслює і думає, що ніхто, крім нього, про це не знає, то він дуже помиляється. УСЕ ЦЕ БАЧИТЬ БОГ. Тож свідків завжди буває на одного більше, ніж ми вважаємо.»(виділення моє – Т.Д.). І ще: «З Богом треба жити у серці, а не на язиці…»!!!
Уважний читач знайде для себе багато безцінних практичних порад, що народжені узагальненням власного професійного і життєвого досвіду. Ось деякі з них: «Талант – це обов`язок, а не привілей.», «Слава не те, що дають, слава – це те, що здобувають», «Сказати багато, але не наговорити зайвого», «Щоб писати великі твори, треба писати стисло» - цитувати можна ще і ще…
Уважно і пильно вдивляється Віталій Герасимчук у сучасну літературну ситуацію і про все, що бачить і думає, сміливо, чесно і талановито пише у своїх зболених «Оббитих пелюстках». Подякуємо ж йому за героїчне служіння Літературі!
