Коли ти не встигнеш сказати останнє слово "люблю", буде вже запізно. І тобі залишиться тільки рахувати на пальцях кількість несказаних слів. Я вже почала: "один..."
- Страшно, так?
- Дуже страшно.
А сказати вголос наче соромно. І це так...по-дитячому. Але час іде, і скільки його залишилося, не знає ніхто.
Якби життя було постійно схоже на тригонометричну фкнкцію, де різниця квадратів a і b завжди буде дорівнювати різниці a і b, помноженої на їх суму, все було б легше.
- Вгадай, якого кольору?
- Можливо, темно-синього?
- Приблизно так. Але ні в якому разі не чб.
Ти гуляєш по місту з власною музикою у вухах, фарбуєш нігті яскравими кольорами, щоб вирвати себе з того стану, ти носиш чорні пальта та не сприймаєш людей всерйоз.
Ти хочеш чорняве кучеряве. Але здебільшого вже пофігу. І кольори також втратили своє значення.
Закрий лоба, відкрий очі, спробуй зігрітися в останній день осені, коли всі розбилися по парам, хоча й не по своїм. Як?
А ти відмовляєшся від відчуття необхідності та гарного сексу на один раз. І вже не маленька, щоб хотіти казки. І ти це розумієш. Але відмова - остаточне рішення.
Ти ще досить маленька. Хоча...
Намалюй у блокноті сонце, видихни повітря на холодне скло, не пий більше алкоголь, спи...
