Привіт, це знову я. Ти помітив, що мої листи надходять до тебе з певною регулярністю, але набагато рідше, ніж думки?
От мене завжди цікавило, як ти там взагалі розгрібаєш завали людських думок? чи може у тебе є секретарка? Або дорогий, модний комп, який сам все розставляє по полицях. Комп. І я хочу комп. Ти ж знаєш, як я хочу мати комп. Мені не потрібна здоровенна машина, а такий, маленький ноут, який я братиму з собою і записуватиму туди свої роздуми. Блокноти я вже не катірую і через це думки забуваються, бо не записані, а мені їх так не вистачає часом. Або краще подаруй мені записувач думок, щоб під”єднуючи до компа, через юесбі, всьо копіювалось у форд і нічого не треба було набирати. Сьогодні сталася така кумедна історія, ну, із тих, що завжди трапляються, коли ми з Сєрим гонимось, було весело і смішно, але через то, що я нічого не записала, я забула що саме кумедного було. Сумно, правда?
А ще.. діду, ти, правда, зробиш, усе, що я забажаю? Якщо я попрошу щастя, ти мені його подаруєш? Тільки не в новорічну ніч. Тобто не лише в новорічну, а так, щоб назавжди.. ти ж знаєш, що для мене щастя, я щоразу кажу тобі про це. І не треба казати, що щоб бути щасливою, мають бути якісь негаразди, на фоні яких я бачитиму щастя у всьому. Мені, будь ласка, щоб кожен день був кращим за попередній, без тупих порівнянь. Без осінніх депресняків, без бодунів і почуття провини.
Ну, хочеш я тобі щось подарую? Тільки, ти маєш написати мені, що ти хочеш. І я подарую. І не треба прохань, щоб я більше не писала тобі, ти ж знаєш, що з цього нічого не вийде=)
Кілька днів чекаю на твій лист, спеціально не відправляю цей, щоб повідомити, чи подарую тобі те, що ти хочеш. А ти не пишеш. Можливо ти сором”язливий? Ти не хочеш ділитися своїми бажаннями? Дивний ти. Я ж від щирого серця..
От, подумала ще, подаруй мені здійснення мрій. Хоча б однієї. Я не попрошу у тебе багато грошей, якщо ти про це подумав. Таке просте... можна мені кохання? Справжнього, взаємного. Так, я дивилась той фільм, де Джим Керрі казав, що не можна заставити людину покохати тебе. Але ж можна все влаштувати, по хитрому. Тобі цікаво? Знаю, що цікаво, очі блищать, а за білою бородою ховається посмішка=) можна ж щоб людина кохала мене, а себе я примушу її любити. Тобто його. Ти ж знаєш про що я.
Ніби й не багато попросила, але чи зможеш ти виконати все? Принаймні спробуй, добре?
P.S. ще одне, діду, останнє, нехай ті, хто читатиме цього листа не пишуть дурних рецензій, ніби я пишу з помилками і замість “всьо” треба писати “все”
