Я стираю сон
тільки тому, що його не було
Я забуваю мрію,
тільки тому, що вона занудка
Я вимкну світло
тільки тому, що в ньому забагато речей
Я зупиню серце
тільки тому, що воно заважке
Я крок за кроком
знищу себе
і світ у собі
І навіть помирати не буду,
тому що це так просто
Відмовлюся від усього
і не прийму нічого
Залишу звук дощу
як згадку про життя
І тішитимусь тою дивною забавкою,
якою стану
Бавитись собою..
кому від того гірше
і кому від того краще
Не питатиму дозволу
Я - єдине, що дійсно моє
І маю повне право
робити над ним досліди
