

	ПОШУК

АВТОРУ:

AlmaNAH

Жанри

Авантюрна проза

Авторська проза

Альтернативна історія

Гоголівський ФОРУМ

Наша статистика

Авторів:	722
Творів:	10881
Рецензій:	16566

Наша кнопка

Код:

Художні твори Проза Сатира й гумор

Правдива гисторія про те, як Дмитрик до Европи ходив, або ЧИТАЙТЕ ПРОППА!!!!

© Оля BarabOl'ka:) Купріян, 12-11-2007
NB: СТЬОБНА КАЗОЧКА БЕЗ ПРЕТЕНЗІЙ НА ГЛОБАЛЬНІСТЬ ТА ІДЕЙНІСТЬ Час: сакральний. Епоха: за царя Панька, як земля була тонка. Було в батька три сини: двоє розумних і талановитих, а третій – Діма Капустянка. Сидів Діма у своїй Московії на печі цілісіньких дев’ятнадцять літ, аж тут до нього приходять три царі: Скрябін, Залєвич і Бебешко. Кажуть: «Вставай, Дмитре, Іванів сину! Досить лежати на печі, час завойовувати світову естраду! Батьківщина потребує тебе!». «Та як же я, дядечки ріднесенькі, встану?! Я вже майже двадцять років отут лежу й насіння лускаю. Світу білого не бачу» – відповідає їм на те Дмитрик. «А ти, – рече Скрябін-цар, – встань і причешися. Випий два десятки яєць сирих із меленим чорним перцем і запий горівкою. І буде всьо пучком. Не голися тіко ні в якім случає, бо буде біда». Сказали так царі й пішли собі з хати. А наш Дмитрик зробив усе точнісінько так, як казав Скрябін: із’їв два десятки яєць із перцевою горілкою. Як тільки рожевоперста Еос відкрила ворота сонця, спробував Діма заспівати. І – о диво! – голос його був сильнішим від голосу самого Паваротті. Думає собі Дмитрик Капустянка, що час уже йому йти до Европи завойовувати світову естраду. Скоро казка мовиться, та не скоро Діма до Европи добирається. Йде він день, іде другий. Бачить: стоїть хлопчик Іванко – вишиванка на нім святкова, вуса козацькі, вітер оселедець на голові розвіває. Прямо-тобі козак Ямайка. І вчився Іванко в Могилі на біології (вивчав метеликів-капусниць), і було то добре. «Здоров, Дмитре! А чого це ти сюди прийшов? Ти ж нібито мав на печі лежати й насіння лускати» – мовить Іванко. «Йду собі до тридев’ятого царства Европи, чув, що там є таке собі Евробачення» – відповідає йому Діма. «Тю, – здивувався Іванко, – то давай я з тобою піду. Може, в пригоді стану. Я в Могилі вчуся, англійську добре знаю, то можу тобі перекладати». А сам думає: ото Дмитро й нахаба! По правді я би мав стати героєм казочки, так тут щось фольклор чудить. Ну нічого, якось-то воно буде. Йдуть вони вдвох день, ідуть другий. На третій бачать: іде дивне створіння – чи то хлопець, чи то дівчина. «Здрастуйте, хлопці! – говорить створіння. – Куди путь держите?» «До Европи, – відповідають. – А ти ким будеш і як прозиваєшся?» «Емо я. Візьміть і мене з собою, я вам у пригоді стану». Хлопці вагалися трохи, але все ж узяли створіння з собою. Йдуть вони втрьох день, ідуть другий. І приходять. Аж тут перед самим покажчиком “Welcome to Europe!” наздоганяє їх якийсь маленький волохатий чоловічок: «Зачекайте! На мене зачекайте!» «Ти хто?» – питають мої персонажі тільки так, із цікавості, вони ж бо знають, що помічників має бути як мінімум троє. «Коляденко я, танцор…» – хлопці мовчки взяли танцівника під руку й рушили вперед. Отож приходять наші хлопці до Европи, а там усе кипить, усе до Евробачення готується. Скрізь гарні панночки шпацирують, співають усі. Думає наш Дмитрик, як би то йому на те Евробачення потрапити? Бачать, аж іде дядечко солідний. Дмитро його й питає: «Вуйку, а скажіть-но, як на те Евробачення потрафити?» А дядько йому «don’t understand» – у відповідь. Тут-то й наш студент могильський згодився: «А що, обіцяв я тобі, Дмитрику, в пригоді стати? Зараз усе дізнаємося. Хей, мееен, хау кєн ай ґет ту йевробачєння? Тобто йевровізіон?» «O, Evrovision? Please, come with me» – зрозумів дядечко. Приходять вони на Евробачення, а там – конкурс. Засмутився наш Дмитрик, бо нічого не вмів, окрім як співати. «Не плач, Дімочко, – кажуть одночасно Емо і Коляденко, – ми ж обіцяли в пригоді стати. Зараз ми з тебе швиденько зірку зробимо!» Емо виявився відомим стилістом, а Коляденко – навчителем танців. Удвох вони зробили з Дімочки крутого співака, й назвали його Дімою Біланом. І все було б добре, якби не поганий Чахлик Невмирущий (він нашому Дмитрові всілякі пакості робив: то косметику сховає, то майку підмінить). Утім, самому Чахлику було глибоко по барабану як Евробачення, так і наш Білан. Як сказали бути поганим і заважати, так він і заважає. Хіба йому важко? Все одно ж бо репутація попсована. Але й на нього в наших хлопців-молодців знайшовся засіб: перед самим виступом Діми підпоїли вони Невмирущого так, що той все тільки гикав, у долоні плескав і на біс запрошував. То ж заспівав наш Діма Білан гарну пісню про мулатку-шоколадку й посів друге місце. А першого не взяв тільки тому, що перед виступом поголився, забувши про слова мудрого царя Скрябіна. Та все одно мав Діма багато грошей і багато шанувальниць, бо ж Емо зробив із нього хлопця, що подобався дівчатам. І взяв Білан одну фанатку за дружину, і було в них багато діток. І співали вони на одній сцені, і були популярними до кінця днів своїх. От вам і казка, а мені, голодному студентові Могили, бубликів в’язка.
Написати рецензію	Рекомендувати іншим

Рецензії на цей твір

Згенеровано за 0.00895404815674 сек.

Усі права застережено.
Всі права на сайт належать ТОВ «Джерела М»
Авторські права на твори та рецензії належать їх авторам.
Дизайн та програмування KP-design

Правдива гисторія про те, як Дмитрик до Европи ходив, або ЧИТАЙТЕ ПРОППА!!!!

Ще й кружальце ковбаси