"Люблю тебе більше життя, в моєму серці є місце тільки для тебе..."
Ех, дівчинко, дівчинко-кішко, чи знаєш ти, що між тобтою і твоїм хазяїном прірва більша, ніж Великий Каньйон, і здолати її тобі не під силу, навіть якби мала крила. А той єдиний раз, коли він взяв тебе в ліжко і почав пестити і цілувати, наче - ЖІНКУ (так, саме жінку!), все сталося лише тому, що був в дупу п"яний і не відав, хто є хто. Бо тверезим такого б не зробив, навіть не тому, що зоофілія не схвалюється суспільством (чиясь думка його ніколи не зупиняла), а просто : то - ВІН, а то - ти...
Якось ти навіть намагалася написати йому листа, бідолашна істото, вже навіть вмочила лапку в чорнило, що стояло серед паперів на столі. Він вчасно помітив, і - з розмаху кілька разів ткнув обличчям чи то пак мордою в бридку темну рідину - "щоб більше такого не було!". Ти потім тиждень ходила замурзана як страшко якесь і ніяк не могла вмитися. Образливо не було, тільки сумно - що він так і не дізнався про твою любов.
Лишилося чекати поки з"явиться голос. Для цього треба ще сім разів вмерти, пройти реінкарнацію і відродитися вродливою дівчиною, такою, як в його журналах. Ти в це віриш, аякже, ти все життя була гарною кішкою, Вішну, Шива чи хто там тобі допоможе.
І не відаєш, юна самовбивце, що твої шанси на таке перевтілення мізерніші, ніж його шанси на потрапляння в рай. Втім, ти про це не думаєш. Ти вже йдеш на балкон, щоб втретє стрибнути з дев"ятого поверху...
