

	ПОШУК

АВТОРУ:

AlmaNAH

Жанри

Авантюрна проза

Авторська проза

Альтернативна історія

Гоголівський ФОРУМ

Наша статистика

Авторів:	720
Творів:	10809
Рецензій:	16413

Наша кнопка

Код:

Художні твори Проза Оповідання

Мадонна без немовляти

© Оля BarabOl'ka:) Купріян, 04-11-2007
…Народжу я дитину, Міцну й здорову, Під зіркою в небі, Із долею на землі (поганська молитва). Коли Дарці було вісім, вона ще молилася Господові й цілувала батьків на ніч: «Ой, Ісусе, Божий Сину, глянь на нашу Україну, дай їй сонця, дай їй волю, дай їй…» – Даринка ніяк не могла згадати останнього рядка. Чого ж їй треба, отій Божій Україні? – думала. Може, хліба? Або хорошої погоди… Тато каже, що їй треба диктатора. Ісусе, Божий Сину, дай їй диктатора! Амінь. Після слова «амінь» дівчинка зазвичай блаженно засинала. Якось восени Даринка вперше побачила Її. Намальовану яскравими барвами на холодній непривітній стіні, оголену й прекрасну, вродливішу від самої МАМИ. З великим животом і опущеними додолу очима. Її тіло, здавалося, було зроблене з мальв… Дарка стояла, як укопана, не могла промовити ні словечка. Ця жінка так нагадувала Божу Матір на іконі в церкві, але ж Божі Матері не бувають голими? – думало дівча. Того дня Даринка не могла заснути: — Мамо, а скільки тобі було років, коли народився Андрій? — Двадцять п’ять, – сказала мама. — Мамо, мамо, а скільки років було Марії, коли народився Ісус? — Не знаю, либонь, шістнадцять, або й п'ятнадцять… Спи, дитино! – мама поцілувала Даринку в чоло й побажала доброї ночі. — Шістнадцять… Дарка забула про сон. Перед очима була шістнадцятирічна сусідка Оксана, яка носила нового Ісуса і якій зовсім скоро молитимуться в церквах старі баби й безнадійно хворі люди. Наступного ранку «ікони» оголеної Богоматері вже не було. Коли Дарці було вісім, настінні шедеври швидко зникали… «Боже, тільки не зараз, тільки не зараз, не зараз, Боже, Боже, Боже, не зараз…» – пульсувало в Дарчиній голові. Зранку її знову знудило. Дарині потрібно свіже повітря. Там, на схилах Здвижа, було тихо й безлюдно. Ці неохайні плити завжди розмальовували місцеві хлопчаки. Найчастіше вони писали назви улюблених груп і свої псевдо. Дарця згадала, як малою бачила тут незвичну картину. Тоді цей образок нагадав їй Пресвяту Матір Божу. Враз її погляд прикував зовсім свіжий малюнок, точнісінько такий, яким вона його бачила тоді, в дитинстві. На сірому палімпсесті вимальовувалися ті самі барви, та сама жінка, ті самі мальви… Дарина впізнала Її. Шістнадцятирічну й усміхнену, горду своєю наготою, своїм смиренням, своєю святістю, своєю вагітністю… Рафаелівська Мадонна без немовляти. Дарині на мить здалося, що очі в Марії не опущені, як колись, а дивляться прямісінько в її, Дарчині, очі, ніби кидають виклик. «Що?!! Що Ти з мене хочеш, Маріє? – закричала молода жінка. – Не дивися на мене! Не дивися! Не дивися так!!!». Біля «ікони» стояли залишені мистцями банки з фарбою. Дарина схопила одну й виплеснула фарбу просто на образ. По стіні розтеклося щось багряне. «Не смій, не смій мене засуджувати, Маріє! – жінка плакала й билася руками об пофарбований насвіжо камінь. – Ти не маєш права… не маєш права так на мене дивитися». Стало зовсім темно. Закохані парочки, обійнявшись, походжали вздовж берега. В темряві не видно було ні заляпаної стіни, ні жінки, що сиділа під цією стіною. Здавалося, голос долинав звідкись із глибини каменю: «Богородице Діво, радуйся, Благодатна Маріє, Господь з Тобою… Упокой, Господи, душі спочилих рабів Твоїх і... і прости мені гріх мій…».
Написати рецензію	Рекомендувати іншим

Рецензії на цей твір

Згенеровано за 0.00960302352905 сек.

Усі права застережено.
Всі права на сайт належать ТОВ «Джерела М»
Авторські права на твори та рецензії належать їх авторам.
Дизайн та програмування KP-design

Мадонна без немовляти

[ Без назви ]