Українська банерна мережа

Украинская Баннерная Сеть
 
 

Жанри

Гоголівський ФОРУМ




AlmaNAH






Наша статистика

Авторів: 2698
Творів: 51572
Рецензій: 96016

Наша кнопка

Код:



Ошибка при запросе:

INSERT INTO `stat_hits` VALUES(NULL, 6978, 0, UNIX_TIMESTAMP(), '18.191.103.144')

Ответ MySQL:
144 Table './gak@002ecom@002eua_prod/stat_hits' is marked as crashed and last (automatic?) repair failed

Художні твори Проза Етюд

Під серпанком однієї ночі

© Анютка Петрів , 02-11-2007
     Інколи, а ж самій страшно від самотності. Наче навколо безліч людей, та нікого поряд. Хоч ти маєш батьків чи друзів, та ти все-одно сама. Ти приходиш після напруженого трудового дня додому і тобі хочеться ласки і тепла від коханої людини. Та її немає поряд… Тоді ти заварюєш міцну каву, стаєш біля кухонного вікна, навіть не переодягаючись, і довго-довго дивишся на зливу за ним. Тобі здається, що ти бачиш, за запотілим від твого подиху шкельці, когось дуже знайомого та рідного. Та тобі лише здалося. Поряд нема нікого… Тільки твій кіт, подарунок подруги на День народження, ластиться біля твоїх ніг. Ти береш його на руки та довго-довго гладиш своєю ніжною долонею. Раптом чуєш бій годинника. Бачиш на циферблаті, що вже пізно. Та все-одно кладеш котика на підлогу, вдягаєш пальто, обмотуєш шию улюбленим шарфом (мабуть сама сплела чи тобі подарував його твій однокласник на прощання) та виходиш на вулицю.
     Ти не береш із собою ані мобільного телефону, ані косметички. При тобі лише весела листівка із зображенням ведмедика (мабуть, ще від позаминулого Дня народження), щоденник (це твій єдиний друг у цьому самотньому і порожньому місті) та авторучка (подруга, яка ніколи не підводить тебе). Ти пишеш усе, що трапилося з тобою за цілий день. Розповідаєш усе сторінкам, виливаєш на них свої гнів і лють знову доходиш до висновку, що самотня. Раптом встаєш із крижаної лавочки у парку і крокуєш додому. Ти хочеш когось зустріти. Та в такий пізній час навряд хтось крокує в унісон з тобою.
     Зненацька ти помічаєш когось на лавочці по той бік алеї. Спочатку ти боїшся навіть дихнути в той бік, та помічаєш, що там сидить досить пристойно вдягнений юнак, котрий, як і ти, щось пише. Він помічає тебе!… Ваші погляди сходяться і… Хлопець встає та підходить до тебе. Ти, не відчуваючи рук, випускаєш із них щоденник. Він підходить і піднімає його, кажучи при цьому: «Доброї ночі. Можна з Вами познайомитись?». Тобі моторошно і водночас радісно від того, що ти знайшла когось надто схожого на тебе. Нарешті ти розумієш, що знайшла те, що шукала всі ці довгі, холодні та самотні роки під серпанком однієї ночі…                      

Написати рецензію

Рекомендувати іншим
Оцінити твір:
(голосувати можуть лише зареєстровані)
кількість оцінок — 0

Рецензії на цей твір

І як часто вона ходить під серпанком однієї ночі???

На цю рецензію користувачі залишили 2 відгуків
© Пацанчік, 02-11-2007
 
Головна сторінка | Про нас | Автори | Художні твори [ Проза Поезія Лімерики] | Рецензії | Статті | Правила користування | Написати редактору
Згенеровано за 0.048135042190552 сек.
Усі права застережено.
Всі права на сайт належать ТОВ «Джерела М»
Авторські права на твори та рецензії належать їх авторам.
Дизайн та програмування KP-design
СУМНО
Аніме та манґа українською Захід-Схід ЛітАкцент - світ сучасної літератури Button_NF.gif Часопис української культури

Що почитати