“Багатьох речей ми б позбулися,
якби не боялися, що інші їх підберуть”.
Оскар Уальд
Душа немовби зелений чай із суницею та вершками. Від цього люди бадьоріші. Вони вже не брешуть у вічі. Лише потайки темної ночі викидають у сміття своє ненароджене дитя. А ліхтарі не працюють від того, що небо занадто важке для їхніх тендітно-витончених плечей. Все-таки тре’ було вдягти антисонячні окуляри, бо очі зустрічних машин так нестримно тиснуть на скроні...
Я десь у безтурботності сховала крила.
Ти чуєш, Преслі? Я намагаюсь знайти причину! Та хіба притаманна вона порожнім дням?
Цей кольоровий вечір залитий до дна...
Love me tender…
