Коли зранку стане холодно
Всі маленькі равлики заховаються
у свої шкарлупи
І зариються глибоко в опале листя
Вони будуть там до весни
і їхня тоненька шкарлупа не пускатиме
всередину жодного звуку
Щоб сон їхній був глибокий і чистий
хто знищив свій покров об
цей світ
Буде мерзнути і чути стогони осіннього лісу
а потім плач першої завірюхи
Відчуватиме на своїй шкірі
ранковий іній
Й задихатиметься під сугробами снігу
Якщо вони переживуть зиму
Навесні, коли прокинуться ті, хто
мав броню
Розповідатимуть їм про білий
холодний дощ
Та ті не зможуть зрозуміти
їхньої мови
Бо не бачили того,
і в них немає тих споминів
зате у них є шкарлупа,
в яку можна завжди заховатися
Навіть від цих розмов
