День почався трохи раніше, чим завжди. Я прокинувся від промінців, що кидало сонце у моє вікно. Я подивився на годинник – 7:00. Треба б було ще трохи відпочити, але все ж я знав, що сон мені вже не прийде. Тому я встав з ліжка. В загальних рисах згадалася попередня розмова з дружбаном. Це єдине, що я взагалі пам’ятав з вчорашнього вечора. Хоча, ні. Ще я пам’ятав, що коли прийшов додому, то хильнув кілька чарок 5-и зіркового коньячку, бо ніяк не міг заснути.
День промайнув швидко, непомітно, але мені було дуже класно на душі, і на всьому іншому. Чому?
Ввечері ми з другом знову зустрілися. Як і минулого разу, у парку на тому ж місці, ми почали обговорювати і аналізувати те, що трапилося з нами за день і за ніч…
- Дивився вчора ввечері фільм. Такий класний: спец ефекти, сюжет, гра акторів! Якщо схочеш, я дам диск. Ти будеш у захваті. Вчора, після нашої розмови, прийшов додому такий стомлений – не хотілося нічого. Хотів завалитися спати, але сон ніяк не йшов. Тож прийшлося дивитися кіно. Хто знає, коли б іще я його міг подивитися, адже диск треба скоро віддати. Але я не жалкую. Такі актори… А головна героїня! У-у-х! Коротше, заснув близько першої години. Але не надовго. Дзвоне о 2 годині якась сука, каже: "Привет… Давай с тобой поговорим о наших общих желаниях… Я тебя хочу…". Таке щось молола. Думаю: "Ну її на фіг". Відключив телефон і заснув. Спав, як вбитий. Прокинувся повний енергії і бадьорості. Ладно, а ти що мені скажеш.
- Все так само. Прийшов стомлений, сон не ліз до голови… Але, не повіриш – коньяк творить чудеса. Сьогодні ж прокинувся в себе дома, тверезий, пам'ять нікуди начебто не ділась, тому думаю, що ранок удався. Далі – як завжди: ходив, бродив по місту, шукав пригод, навіть в універ навідувався. Ти до речі там був?
- Та так, заходив на кілька хвилин.
- Ну я також там не затримувався. Але сходив все ж таки не зря. Я побачив її. Блін, вона ще краща, ніж здавалася мені раніше! І я просто не стримався, щоб не підійти до неї.
- Ух ти! Гм! Если Магомет не идёт к горе, значит гора идёт к Магомету… Чи як там. Неважливо. Ну, розсміши мене – розказуй.
- Я підійшов, ну типу солідний мен… До речі, вона навчається у нашому ВУЗі!..
- Це ще раз доказує, що треба хоч інколи відвідувати універ і залишатися там по довше!
- Вона як раз з нього виходила. Я підійшов. І, звичайно, моя перша фраза була трохи незграбною: "Дівчино, дозвольте, Ви теж навчаєтесь тут? Дивно, я Вас тут раніше не бачив".
- Та-а-а-к. І що ж вона відповіла?
- Каже: "Да? А я вас часто бачила. Навіть декілька раз віталася з вами. Бачу ви на мене навіть не звертали уваги…". "Ви що?! Ваша чарівна врода і Ваш ніжний голос ввірвався в моє серце після першої ж зустрічі!"
- Оце ти загнав!
- "Мені дуже приємно, ви вмієте робити дамі комплімент. Що ж, можливо тепер будемо зустрічатися частіше? До речі…"
- Та ти шо?! Так і сказала?!
- Далі вона сказала мені своє ім'я, я сказав їй своє, і ми пішли парком. Говорили на всілякі теми, зокрема про студентське життя, жартували, я подарував їй букет троянд… Ми дійшли до її будинку, попрощалися, і я пішов додому, на жаль – до себе. Ну як тобі мій сюжет "фільму"?
- Вражає. Але… Я її теж бачив. Вона, здається, не така проста, як здається.
- Я вже казав, що почуття за гроші не купиш…
- Та-а-а. Все одно, дивись, щоб вона тебе не використала. Багато я зустрічав таких дамочок, які зустрічаються з хлопцем лише заради дорогих подарунків: золота, авто, квартир. І як тільки з'являється можливість "замутить" з іншим, багатшим, то вони біжать до нього аж перекидаються. І тут вже діло не в внутрішньому світі, і, навіть, не в зовнішності: старий дідуган, міліонер, "купить" собі молоденьку дівчиноньку і буде її утримувати до кінця своїх днів, а вона буде коротати ночі у дорогих готелях з "мускулістим парєньком". Причому, інша ніч – інший мачо. А вона все сосатиме з діда бабло. Одним словом… Ну ти знаєш, як вони називаються, такі "дєвчонкі"…
- …"льогкого повідєнія", або "шалави", або "б"… Ладно… Ти звичайно правий. Але є ж виключення?! Причому винятків, здається, більше. Значно більше.
- Хочеться надіятися. Бажаю тобі успіху. О, наступного разу, коли її побачиш, то попитай, чи немає в неї подруги.
- Ха-ха! Добре, обов’язково!
- Буду вдячний. То як, йдем на футбол? Чи на концерт? Чи куди небудь?
- Звичайно! І туди, і туди, і туди також підем! А що за концерт?
- Ти шо не чув? Приїжджає культовий гурт всіх часів і народів …
ІV
Які в мене були відчуття? День видався напрочуд результативний, і знайомство з нею мені втілило не тільки надії, а й сподівання, віру і все, чого в мене до цього було трохи менше. Що ж, згадуючи слова пісні, можна сказати: навіть якщо в тебе мінімальні шанси на віру і любов, то ти все одно ніколи не втрачай надії. І все буде добре, повір!
Минув тиждень. Він виявився напруженим, важким. Постійні поїздки, навчання, різноманітна робота. Парадоксально, але факт – одне заважало іншому. Інколи навіть не завжди вистачало часу нормально відпочити або відірватись. Але я завжди знаходив час, щоб подзвонити їй – моєму ангелу. Враз, як тільки я чув її голос, я забував усе і думав лиш про те, шоб скоріше зустрітися віч-на-віч з її чарівним і теплим поглядом. Час від часу ми вдвох увечері гуляли під ясними зорями. Я навіть писав їй вірші. Смішно? Смішно, але мені здавалося, що між нами починали виникати стосунки, які вже були не просто дружніми. Можна зробити висновок, що не обов’язково бути "мажорищем", щоб тебе кохали і любили. По справжньому. Амури не дивляться на розміри гаманців. І примусити закохатися у когось людину так само не можливо, як не можливо дізнатися, коли саме кохання увірветься до твого серця. Нормально сказано?
Запам’ятай: все змінює час. Та час не змінює справжніх, відвертих почуттів. Якшо почуття твої справжні, то навряд чи їх можна змінити. Так? Вони (почуття) можуть бути до коханої людини, до мистецтва, до природи. Серйозно! Якщо він слухає класику (наприклад)
то каже: От я такий модний, слухаю Баха, Штрауса, Чайковського і т.д. Але через день йому приносять СД з електронною музикою. І він вже всім наступного ранку капає на мозги: От я щас слухаю модного діджею, то він такий мюзік мутить – отпад! Бачили таких? Його питаєш: А як же Моцарт, Бах? На що новоспечений "продвинутий модний мен" каже: Хто? Чувак, проснись! Ті парні грали для срєднєвікових тьотєй і дядєй. Такий мюзік мене не пре, я його не понімаю. То хіба це є справжні почуття чи відчуття?! Може я, звичайно, чогось не розумію?
Якщо ж ти залишаєшся вірним (знов приклад) своїй коханій, а вона – тобі, протягом довгого часу, то у вас вийде все! Сто відсотків. Ви будете й багаті, і щасливі, і здорові. Головне бути щирими одне з одним. Головне – по справжньому кохати. Кохати так, як я, не менше (більше, напевно, неможливо). А для мене кохання лише одне – мій Ангел …
