Українська банерна мережа

Украинская Баннерная Сеть
 
 

Жанри

Гоголівський ФОРУМ




AlmaNAH






Наша статистика

Авторів: 2698
Творів: 51558
Рецензій: 96010

Наша кнопка

Код:



Ошибка при запросе:

INSERT INTO `stat_hits` VALUES(NULL, 6897, 0, UNIX_TIMESTAMP(), '3.146.152.119')

Ответ MySQL:
144 Table './gak@002ecom@002eua_prod/stat_hits' is marked as crashed and last (automatic?) repair failed

Художні твори Проза Авторська проза

Твоя найкраща партія... у житті

© Тетяна, 29-10-2007
Іноді я задумуюсь ненароком, який чоловік був би зі мною поряд і став би мені кращою парою. Хочу зразу вгадати, як він повинен виглядати, його звички, характер і ще багато - багато речей, які важливі для мене. Чому я це роблю? Бо слухаю забагато правильних думок від розумних людей. Я можу сказати, що підсвідомість виконує завжди ваші забаганки, це перевірено, можете і самі проекспериментувати. Це дуже цікаво, особливо тоді, коли ваші кращі бажання дійсно здійснюються, і ти переконуєшся знову в тому, що твої думки справджуються.

Сьогодні прекрасний день, як завжди робота – університет. Так, я тільки стараюся себе запевнити в тому, що мені дуже щастить, що поки я молода, я навчаюсь у гарному вузі, маю те, що і хотіла б мати. Підсвідомість мені ще раз повторює: «Деякі тільки мріють про ті обставини та події, які трапляються з тобою. Але ти, як це завжди відбувається, розбещуєшся вдачею на твоєму шляху і не цінуєш ті тяжкі, але потрібні для тебе умови життя».

Дуже часто у мене виникають різні думки, пов’язані із нашим буттям, чому все трапляється так, а не інакше. Сьогодні та й ще дві неділі потому я знову побачила дуже мені небайдужу пару. Перший раз – у кафе, а другий раз я їх побачила в коридорі, коли знову бігла щось копіювати. Вони двоє мене чимось зачарували, такі несхожі на теперішні пари. Якісь чисті, мрійливі, мені чомусь здалося, що вони знаходяться уже не на першій стадії кохання, а щось вже пережито, зрівноважено. Бо, насправді, так поводяться тільки замріяні і закохані люди, у яких закоханість часто кудись пропадає і вони розходяться. Але у цієї пари все було не так, я просто впевнена. Іноді, я дивувалася своїм думкам, вони недовго мандрували у моєму мозку, але все ж це були ті 5 чи трохи більше секунд, коли я хвилююче думала про їхні стосунки, їхні нечвари і ще про дещо… Ніби рідна мати дівчини, я  подумки давала їй зрозуміти, що  за неї турбуюся. Але це не потрібно було їй, бо вона мене зовсім не знала. А мені всеодно, аж кортілося їй якось допомогти, не знаю правда в чому, але таке бажання було. Може в мене проявляються материнські почуття? Та ну, якось зарано, кажу я собі. Але все ж, все це здалось мені дуже цікавим. Ще мене дивувала одна річ. Чому я почуваюсь більш дорослою порівняно з ними, вони ж мабуть того ж віку, як і я, ну добре, може на рік молодші. Може це моя минула душа вселилась у цю дівчину, чи може…Я навіть не знаю.

У нього такі чисто голубі очі без помаранчевих ворсиночок, як у багатьох, а у неї така витончена постава, що я вже прискіпливо дивлюсь на свою. А це рідко буває, щоб я в чомусь сумнівалася. Так, це все ще ота мною улюблена пара, яку я вперше побачила у кафе. Вони так підходять один одному…Вони мені нагадують дві половинки яскраво-червоного яблука, трохи ще зазеленого, щоб його зривати з дерева, нехай спіє. Навіть не знаю, у кого рука може піднятися зірвати таке красиве, ще неспіле яблучко, воно навіть на половинки із тріском, мабуть, розрізається.
У них ще такі милі, чисті і справжні емоції… Видно, що вони не грають, а дійсно кохають одне одного, просто дивна пара. Коли їх бачу, то знову згадую щирі почуття, якими наповнені ті чудові люди. Кожному з нас дуже важливо знайти собі таку пару, щоб потім про це не жалкувати, а радіти життю. Знаєте, і це не була гра, я знаю, деякі пари грають дуже талановито, щоб всі заздрили, яке в них щире кохання, але вони і самі з цього програють, бо всі починають їм заздріти. Така вже природа людей. А цій парі навіть не позаздриш, бо вона якась неприродно чиста думками і вчинками. Вони вже з молоду зрозуміли, що будуть разом вічно. Скільки є прикладів людей, які навіть проживаючи все своє життя, не можуть знайти свою любов, свою другу половину. Добре, що хоча б більше половини люду цього світу все ж повезе, і вони зрадіють хоч тому відрізку життя, яке їм ще підвладне.

Подумки побажавши їм добра і терпіння, я пішла далі. А далі у мене по розкладу танці. Мабуть, ви чекаєте, що я вам розповім щось цікаве про тих пар, які танцюють разом…Вони закохуються чи ні? Чи може, вони приваблюють одне одного, чи взагалі як вони почуваються в танці…Я чую ці питання дуже часто, щоб зараз відповісти вам. Насправді, тих людей, які закохуються одне в одного дуже мало. Але все ж, таке існує, мало того, так це їм дуже заважає в спільній роботі, ви ж не думаєте, що це просто «танцульки»…Безперечно, це насамперед наша улюблена справа, але це і робота, бо пари виступають на конкурсах, займають місця, а це можливо тільки при важкій і клопітливій роботі.

Багато можна зустріти тих людей, які знають англійську, вивчали інші мови, і це не було для них проблемою. От і я якось пішла в сальса-клуб, і дуже швидко навчилася танцювати сальсу, бачату та меренгу, в народі – грязні танці. Мені дуже сподобалось. Особливо те, що я не буду мати єдиного партнера. Мало того, я можу танцювати з кожним чоловіком, який є в сальса-клубі. Цей клуб являє собою бар, ресторан і місце для танців одночасно. Атмосфера просто дивовижна. Спочатку у мене ненароком тремтіли руки, але потім це перетворилося на легкий мандраж. Все це пройшло, коли тільки мене запросили на танець. Ви не уявляєте, яка була гарна і чуттєва музика, просто диво! Ми обоє отримували таке задоволення, що усміхались одне одному ще довго, аж до кінця танцю. Так, тільки до кінця, а потім інший партнер, інша історія танцю. Іноді, я могла вигадувати сама свою танцювальну історію. Хоча б тут реалізувати своє бажання грати на сцені. Згодом, я відчула, що це місце – місце радості, там де можна забути про свої проблеми і радіти тому, що тебе запрошують такі доволі цікаві партнери.

Люди живуть разом і розходяться, люблять одне одного і забувають про це… А як важливо, хоча б на секунду подумати про свої позабуті, забиті у куток почуття…Як важливо, завжди радіти життю, чоловікам і жінкам, котику на віконці, собі самому. Радіти тому, що живеш і не хвилюватись про те, що ти ніколи не знайдеш собі пару, свою любов, свою половину. Все завжди дуже близько знаходиться до нас, і ви інколи навіть не помічаєте те, що існує і живе у вас перед очима. Раджу придбати вам окуляри чи краще зазирнути у свій внутрішній світ, відкрити себе людям. Я вам гарантую, ви будете здивовані тим, що людям небайдужі ваші думки, існування в цьому світі, ваша яскрава індивідуальність.

Написати рецензію

Рекомендувати іншим
Оцінити твір:
(голосувати можуть лише зареєстровані)
кількість оцінок — 0
 
Головна сторінка | Про нас | Автори | Художні твори [ Проза Поезія Лімерики] | Рецензії | Статті | Правила користування | Написати редактору
Згенеровано за 0.043411016464233 сек.
Усі права застережено.
Всі права на сайт належать ТОВ «Джерела М»
Авторські права на твори та рецензії належать їх авторам.
Дизайн та програмування KP-design
СУМНО
Аніме та манґа українською Захід-Схід ЛітАкцент - світ сучасної літератури Button_NF.gif Часопис української культури

Що почитати