Зірка вночі,
Надія в руці
Допоможе тобі,
Ти повіриш собі…
Сьогодні я подивилися ввечері на місяць…Вийшла з будинку, темного провулку і відчула щось…Може це знак? Я підняла очі на небо і побачила себе, зірку.
Сьогодні місяць надзвичайно гарний, з м’якою димкою навколо. Місяць був неповний, але якщо б він був таким, я б вже задумалась про містичність ситуації. Такого місяця я ще не бачила, коло нього були ніби клуби зоряного пилу, які у своїй квінтесенції формували зірку. Ця просторова фігура нагадувала мені сузір’я. Я старалася порахувати із скільки ж зірок воно складається, але не змогла. Бо ця зірка була одна! Створена з невидимих частинок яскравого пилу…Просто дивовижно. Чи це одна я бачила ту зірку!? Краще б одна, бо я б зраділа, що маю якісь надприродні здібності, внутрішню силу, за допомогою яких я живу…
Вечоріє…Виходжу із зали, танцювальної, з відчуттям відчуженості (багато думок мандрують в мені після танцю з моїм партнером…). Знаю, що до сих пір сяє моя зірка надії, успіху і перемоги. Повторюю собі: «Я сильна. Я зможу. Всіх переможу, потерпи ще трохи, тобі треба тільки засвітитися з теперішнім партнером, і не зважай, що він – тиран, неврівноважений псих…Все буде добре, все буде добре».
Вечір зустрічає ніч, стає прохолодно. Я дивлюсь на небо…Вітер віє, , відчуваю свої вологі очі…Все ж, не можу зрозуміти, чи то так мені стало із-за вітру, чи то я знов побачила мою зірку надії, моє місячне сяйво…
