

	ПОШУК

АВТОРУ:

AlmaNAH

Жанри

Авантюрна проза

Авторська проза

Альтернативна історія

Гоголівський ФОРУМ

Наша статистика

Авторів:	723
Творів:	10902
Рецензій:	16602

Наша кнопка

Код:

Художні твори Проза Містерія

Будда в об’єктиві

© Оля BarabOl'ka:) Купріян, 28-10-2007
Світ для Світлани – лиш украдені в життя кадри. Вона фотографувала красиве й потворне, виняткове й буденне, живе й позірно мертве. В її об’єктиві все ставало живим, винятковим і прекрасним. Утім, дівчина ніколи не довіряла об’єктивам свого обличчя. Фотографуватися – значить дозволити людям побачити своє (моє!) «Я», – переконана Світлана. Певне, тому вона повсякчас затуляла рукою чужі очі-об’єктиви. Світланка розклала долі своє бачення світу. Світ зайняв усю кімнату, весь «room of Світлана’s own». Чорно-білі, біло-чорні, сірі й кольорові знимки її реальності. Романтичний «The Sunrise»… Статистика смертності свідчить, що він частіше буває останнім, ніж першим. Авангардна фотка 13х18, поки що не названа: молода жінка з цигаркою у весільному вельоні й чорних джинсах… Безліч дитячих світлин зі спільною назвою «miss_u_all». Огрядні ванґоґівські «The Pregnant Sunflowers» тяжко посхиляли голови. «А що, як у них там Мінерви, Афіни й Софії?..» – подумала молода жінка з цигаркою. Ось ця знимка пахне матіолами. До картки з назвою «The Bog» по ідеї має бути звукова доріжка: чуєте, як кумкають жаби? Куммм, куммм… Нагадує загадкове «оммм» із якоїсь релігійної практики. На всіх інших знимках – люди. Їх беліч, і всі – різні. Світланка не знаходила поміж ними себе. На одній зі світлин була стара побожна бабця, вся висхла й зморшкувата: зубно-протезна посмішка, хворе тіло, подих смерті… Дівчині враз стало соромно, ніби перед жебрачкою в підземному переході. Підписано: «Gautama Is Coming». Світлана схопила апарат, плівка довго не піддавалася її тонким пальчатам (вона не любила цифрових фотографій, вважала, нібито їм бракує спонтанності). В голові пульсувала одна-єдина думка: шукати, шукати, шукати СЕБЕ! Вмикаємо спеціальну лампу з червоним склом, проявляємо плівку, закріплюємо зображення. Ще трохи чаклуємо з плівкою, купаємо фотопапір по черзі то в проявнику, то у фіксажі. Народжується ще один поки що безіменний шматочок світу. Іще кілька. Світлани на них нема, вона завжди лишається з іншого боку об’єктива. Дівчина ще раз оглянула гірлянду зі знимок. Усе правильно: в цьому світі їй не було місця... Слід було назвати виставку «There Is No Room For Svitlana’s own In This World». У двері дзвонили вже кілька хвилин. То був Богдан, невідомий їй Богдан, якого так само не було в її світлинах. «Які чудові знимки! – захоплювався юнак, намагаючись не наступати на картки. – У них стільки СВІТЛА! Одразу видно, що їх робила ти». Світланка придивилася: з кожної знимки до неї усміхався маленький просвітлений Будда. Будда був у її об’єктиві. Будда жив у ній. Gautama Is Coming… Десь у животі залоскотало щастя, й Світлана усміхнулася Богом даному: «Сфотографуєш мене?»
Написати рецензію	Рекомендувати іншим

Рецензії на цей твір

Згенеровано за 0.0105879306793 сек.

Усі права застережено.
Всі права на сайт належать ТОВ «Джерела М»
Авторські права на твори та рецензії належать їх авторам.
Дизайн та програмування KP-design

Будда в об’єктиві

Будда в назві