Розірватися? Піти? А що це дасть? Померти? Варіант…
Кров не пульсує більше моїми жилами.. Я не відчуваюїї тепло-вязкого потоку всередині себе… Вона схолола… стала просто рідиною всередині того, що колись було людиною… Вона спокійно тече… вже більше не нервуючись.. не кипить більше від переживань.. почуттів.. слів.. образ…
Стук серця… Нема… усе… закінчився… Стих… Змовк… Останній удар … Так непомітно, але точно спрямовано… Останній…
Спокій… Щось тепле огорнуло зсередини… Темно…
Серце спить…
Все навколо поміняло свої барви.. Світ став іншим.. У ньому більше нема однієї деталі… Такої крихітної… Він розчавив її собою… Не помітив… Та й навіщо… Він не помітить того… А чи помітить хтось… чи помітить, що нема більше стуку одного серця… Що не пульсує більше кров … Що нема більше… нема.. Можливо… Можливо то гризтиме когось… Можливо ні… Егоїзм…
Темно…Чи навпаки… не розрізняю… Павутина невідомості обплутала мене… Поворушитися.. Як? Відкрити очі? Де вони…? Пітьма…
Відчуття невідомості… невагомості..
Мрії.. нема… немає реальності. Хоча можливо то вона і є… Ото зараз… Чому ні.. Нічого… Все… Що правда…? Де брехня?
Немає дихання… Немає серця… Немає відчуття присутності… Що ж є? Провина… Біль?
Чий?
Так складно.. Хоча, може все і надто просто… Як знайти межу… Її нема… Більше немає меж. Ніде. А що зараз є? Є? Чи доречно це зараз?
Хм… Зараз… А зараз усе… Чи нічого… Або так…або ні…
Так це все…
Мить… Лише мить. …І зараз вона скінчилася. Така коротка… Вічна… Життя…
Життя……..
