Безсоння - це розглядання власного нутра в чорному люстрі ночі.
Халина Аудерська.
Вона давно лежала з відкритими очима, марно намагаючись заснути. Було вже по півночі, а їй усе не спалося. У квартирі було тихо. Лише настінний годинник одноманітно відлічував час. І навіть цей звук, який ледь можна було почути крізь тишу, дратував та нервував її. Хотілося одного – прибрати зручну позу, розслабитися та заснути.
Проте сон, такий бажаний, усе не йшов. Вона вже перелічила, як ведеться, усіх баранів, порахувала про себе до тисячі, але все ж таки не заснула. Поряд сопів і навіть легенько похропував чоловік. Він поринув у сон миттєво, ледь його голова встигла відчути втішну прохолоду подушки. Час від часу він перевертався з боку на бік і тихенько стогнав уві сні. Це також дошкуляло їй сьогодні. Вона розуміла, що він втомився. Розуміла, що пересердя та жовч не допоможуть упоратися з безсонням, але нічого не могла із собою вдіяти. І чим дужче намагалася вона заснути, тим складніше ставало досягти цього...
Неспокійно переверталася в ліжку. Сто разів перекладала подушку.
Вмикала та вимикала нічник. Відштовхувала сплячого чоловіка, коли він несвідомого опинявся на її території. Уже остаточно змучена, увімкнула телевізор та почала розлючено перемикати канали, яких була сила-силенна. У той же час вона чудово усвідомлювала, що телевізор о цій пізній годині лише погіршить становище. Але лежати в темряві, хоч око стрель, було несила.
Усі канали, наче змовилися, віщали про те ж саме. Природні катаклізми, нудотні промови політиканів, байдужих до свого ж народу та його потреб, обридлі обличчя відомих співаків та коміків – усе це викликало в неї ще сильніше роздратування.
Почувши крізь сон звук телевізору, чоловік щось нерозбірливо пробубонів, не приходячи до тями, але явно висловлюючи своє обурення. Телевізор довелося вимкнути.
Вона протомилася ще деякий час, тоді підвелася, укуталася в теплий халат, і пішла до кухні.
Пригадала, що під час безсоння чомусь радять випити теплої води з медом. Вона так і зробила. А тоді, не знати нащо, випила ще міцного чаю. Схаменулося, що саме цього й не слід було робити....
Пройшлася кімнатами, прислухаючись до власних кроків. Відчинила книжкову шафу. Взяла першу-ліпшу книгу, що трапилася на очі. Знову пригадалося, що часом очі починають самі злипатися, тільки-но прочитаєш перші рядки. А надто якщо потрапити на книжку з особливо нудним сюжетом.
Вона знову уклалася в ліжко. Увімкнула настільну лампу, накривши її зверху темною тканиною, аби світло не різало очі. Але читання не допомогло, і книжка була відкинута. Вона знову покинула своє ліжко. Постояла біля віконця, намагаючись побачити крізь нього зоряне небо. Відчинила віконну фрамугу, і до кімнати ввірвався струмінь прохолодного нічного повітря. Раптом їй сяйнула думка – швиденько вдягтися й зустріти світанок просто неба. Поблукати принишклими вулицями, почути перші співи пташок. Вона навіть стрепенулася, коли їй на думку спало таке просте рішення. Обернулася, щоб тихенько вислизнути з кімнати, і раптом немов прикипіла до місця. Її спальня, напівосвітлена притіненою лампою, мала наразі якийсь інший вигляд. Тепле ненав’язливе світло цієї лампи, тихе сопіння стомленого чоловіка, його голова, яку він накрив подушкою, і вуса, його вуса, що кумедно стирчали з-під подушки – усе в цій, знайомій до болю, кімнаті дихало ласкою й спокоєм. І в її душі стихли роздратування, злість і безпричинна образа на всіх і все....
Зненацька її здолала солодка втома. Обважніли повіки прикрили очі, втомлені безсонням. Зібравши рештки тями, вона ковзнула на своє законне місце. Вгніздилася якомога затишніше поруч із чоловіком. І, уже засинаючи, подумала, що, як поталанить, вона ще встигне побачити кольорові сни....
післямова перекладача: Хочу умовити свою подругу, молочну сестру та просто цікаву авторку відкрити власну сторінку на ГАКу. Хіба ми гірші за ПРОЗу. РУ, де вона зараз виставляє свої твори? Допоможу з перекладами. Але потрібно ще щось... І це - ваші рецензіїї, шановні ГАКівці...
