…Передзвоніть Розіну, - перепросив я кудись в невідомість… Хоча, сумніваюсь що він підійде до телефону. Зазвичай, у такий час, він сидить вдома на зручному диванчику, закутавшись у рожеву, напівпрозору ватну ковдру. Мозолячи поглядом залапане тьмяне вікно, він спілкується з BJORK.
Вона розповідає йому щось своє; щось незрозуміле нікому; щось з тонким натяком на мелодію і текст, але з глибокою філософією, яка губиться десь в Бермудах людської підсвідомості… а він її слухає, не вимагаючи нічого натомість.
Думаю, це і є справжнє кохання.
До біса стереотипи… Розін знає.
