Я хочу прожити цей день, як у Раю...
А як воно – у Раю?
Мабуть там спокій, тиша, безконечність... Але на землі все-таки кожен день починається новий день. Тож яким він буде? Таким як я хочу щоб він був, чи таким, як має бути?
Коли цілий день, щохвилини в тебе є вибір. В це важко повірити, але так воно і справді є. Треба лише вдуматися в те, як біжать-змінюються хвилини-секунди.
Можна встати рано і дивитися на схід сонця – як небо спочатку рожевіє, як суничне морозиво, потім стає абрикосовим, потім молочно-білим, і нарешті над всім цим сходить яскраво-помаранчеве сонце. Тануть останні зорі, небо поступово небуває яскраво-голубого відтінку і починається новий день. Такий ранок схожий на вишуканий десерт. Такого ранку хочеться вірити, що попереду ще довгий, не менш різнобарвний день.
Можна зготувати неквапно сніданок і слідувати як поволі прокидається місто. Спочатку це поодинокі звуки машин, сигнали фабрик, щебетення однієї пташки, несміливе, наче вона роздумує – співати їй сьогодні, чи зайнятися якимись іншими, нагальнішими справами. А потім вже й інші пташки різноголосо вітають новий день. Наче вступні акорди зливаються в одну дзвінку симфонію. Симфонію нового дня, нового життя.
Можна слухати ритм міста, що прокинулося, а можна самому писати власну музику. Якою вона сьогодні буде? Свистом чайника, муркотінням кота, чи дзенькотом горняток, скрипом шафи або шурхотом одягу.
Та окрім звуків ранок має ще й смак – кави, меду, соку, запіканки і сирників. І кожен з цих смаків є атрибутом певного типу дня. Кава – активного, ділового, або навпаки, затишно проведеного десь у маленькій кавярні, мед – присвяченого собі, соку – здорового, проведеного десь на природі, сирників – турботи про близьких і рідних людей. І це лише кілька способів провести день, що тільки-но почався.
А ще можна сидіти в тиші серед лісової галявини і дивитися на дерева, траву, квіти, метеликів, помічати всі оті різнобарвні частинки, що рухаються, миготять, дивитися, як колишуться від вітру гілочки і листя, наче синхронні плавці, а можна серед цього руху помічати і зосереджуватися на нерухомих обєктах. Можна дивитися, як пливуть по небу хмари, як вони змінюють форму, так і в нашому житті немає нічого постійного. Все різне. Немає нічого, що би повторювалося. Можна сидіти і дивитися на різноманітність кольорів і форм, думаючи, що кожен з цих елементів досконалий і унікальний в своєму роді, але всі разом вони створюють не менш досконалий і гармонійний світ.
А можна шукати це все у собі. Кожен день відкривати у собі якусь нову грань. В собі можна віднайти і спокій тихого літнього вечора, коли на землю опускаються сутінки, наче вкриваючи її пухнастою ковдрою наніч, і радість літнього сонячного дня, і прагнення до руху та змін, які приносить з собою вітер, і затишок зимового вечора, коли за вікном падає сніг.
Важливо вміти слухати себе, важливо вміти слухати природу і світ довкола себе і тоді можна побачити зовсім інший світ.
