На світанку Джозеф одержав попередження по едеміто-зв'язку: "Увага! Розвідуправління повідомляє, що ФСБ завербувало Ференца Мунка і посилає його на конференцію клуба "Любов&Прогрес" в якості кореспондента газети "Новий світ"! Якщо не вдасться нейтралізувати Мунка, то конференція може не відбутися".
Ну, красунчик Мунк, це серйозно, він запросто може зірвати конференцію! Читає думки на всіх думко-частотах і до самих глибин підсвідомості. Едеміти дуже просто можуть блокувати всі свої думки, але цього саме і не можна робити - у голові повинні блукати різні людські думки, інакше такий могутній екстрасенс, як Мунк, миттю зрозуміє, що справа нечиста. Особливо якщо три чверті залу не будуть випромінювати ніякої, хоч самої благенької думки. А спробуй не думати про роги, копита і хобот, ми всі чудово знаємо, що це неможливо! Мунк деякий час працював агентом різних розвідок світу, але згодом дар його настільки розвинувся, що перетворив його в глибоко психічно хвору людину, нездатну вже ні до якої роботи.
Але як ФСБ взагалі вдалося витягти Мунка з його глухомані, виколупати його зі своєї раковини - вілли в Драконових горах, де на сотні миль навколо немає ні однієї живої душі? Адже він практично не може знаходитися в людних місцях, він божеволіє від телепатичних криків, які він чує постійно і без свого бажання? Не інакше, як пістолет до скроні і вперед! Ну, нічого страшного, щоб наші едеміти, та й не впоралися - бути такого не може!
І дійсно, вже в Женеві, спускаючись по трапу літака, Джозеф прийняв повідомлення про скасування режиму таємності А0 і про встановлення його ж таки - А17. Це звичайний режим для великих скупчень народу з можливою присутністю пара-людей. У звичайному діапазоні думко-частот потрібно голосно думати щось на зразок того, що начальник - дурень, а в тієї тітки класні цицьки - і все. Практично будь-який екстрасенс прочитає тільки це і не проб'ється в більш глибокі шари свідомості. Далекий едеміто-зв'язок дозволений, приватні думки в діапазоні частот Q27-R78 - дозволені.
А що ж зробили з красунчиком Мунком? - подумав Джозеф і надіслав запит у відділ безпеки. Виявляється, едемітам не довелося навіть пальчиком поворухнути. До готелю Мунка абияк допхали, а на світанку в нього почався нервовий напад від думко-лементу покоївок, що почали прибирати службові приміщення готелю. І це ще постояльці не прокинулися! Загалом , Мунка в несвідомому стані зажбурнули у вертоліт і відправили в його дикі краї, плюнувши на нього, як на агента, який чогось вартий. Слава богу!
Більше в залі небезпечних телепатів немає - можна не хвилюватися.
(фрагмент фант-повісті “Легенда про Мрисю, або чудовисько з морських глиибин”)
