Народився я, як сьогодні пам'ятаю, в понеділок. Перше запитання, яке прийшло в голову – "цікаво, який сьогодні день?" Прочитав на відривному календарику "понеділок" і подумки вилаявся – оце тиждень починається! Що ж це далі буде, якщо народився відразу в понеділок?
Побоювання виявилися недаремними – з вівторка, прямо з самого ранку, мене посадили на молочну дієту. Вона ж мені у печінках ще з попереднього життя, а нікого це нібито й не цікавить! Як виявилось, народився я в зовсім іншій країні і по-кашталупськи тут ніхто нічого не розуміє. Всі тільки дурнувато посміхаються, гугукають на мене і кривляються. Прийдеться, як і попереднього разу, з самого народження вчити ще одну іноземну.
Мова, треба сказати, складна – правил наголошення взагалі не існує! І звучить все так смішно, ніби мавпочки розмовляють між собою. Я вирішив почати з односкладових слів, потім перейшов на двоскладові. Пам'ятаю, коли нарешті видусив з себе щось схоже на "мама", моя годувальниця так втішилася, ніби я спитав "а що ви робите сьогодні ввечері?" Але я б їй такого не сказав - вона не на мій смак, хоча досить симпотна. І груди в неї такі класні – великі... Вона розміщувала їх прямо перед моїми очима і дозволяла навіть ласкати їх. А коли я смоктав, вона аж розпливалася в усмішці! Хм, здається мені знову почало подобатися молоко...
З часом до годувальниці почав приходити якийсь бородатий мужик. Він особливо завзято гугукав мені прямо в лице, від чого хотілося відвернутися і сплюнути, але ніяк не виходило. На щастя, більше ніж на десять хвилин його енергії не вистачало і він переключався на мою годувальницю. Нарешті я міг насолоджуватися сном і не боятися, що мене хтось розбудить. Такий привілей – будити інших – мав тільки я! Не буду прикидуватися скромним, мені це вдавалося дуже добре. Я навіть натренував до двадцяти різних відтінків крику в семи різних тональностях! Хоча не раз тутешні манери так діставали мою терплячість, що я зривався цілком щиро. Ну ви тільки уявіть – замість того, щоб дати мені нормально сходити в туалет, вони вдягали на мене гігантські огидні труси з якоїсь клейонки і коли мене розносило – робили вигляд ніби нічого не відбувається. Жорстока країна, що й казати!
Зуби в мене виросли не відразу, а тільки через півроку – у четвер. До того часу ходив беззубий, як немовля. Почалося все з того, що в роті по всьому периметру засвербіло, і то дико так – до неможливості! Думав, дуба вріжу! Зате коли проросло – стало так класно... Все і всіх можна кусати майже безкарно. Декілька разів я користався цією можливістю, щоб відімстити бородатому дядькові за залицяння до моєї годувальниці, і їй самій – за те, що піддавалася на його безцеремонні провокації.
Аж якось у газетному гороскопі я прочитав (тобто читала моя годувальниця, а я скромно підглядав), що п'ятниця - день, сприятливий у коханні. Так і сталося – своє перше кохання я зустрів саме в пятницю! Волосся вже добряче відросло після тотальної внутріутробної епіляції, тож мені вдалося справити на Неї непогане враження! Ми часто зустрічалися, коли наші годувальниці ходили в парк вигулювати свої виснажені організми. Поки вони ділилися кулінарними рецептами, ми досить швидко знайшли спільну мову – моя кохана вміла балакати по-кашталупськи, хоч і вживала багато запозичених слів. На її другий день народження ми хотіли одружитися, але законодавство цієї країни не дозволяє шлюбів між іноземцями у такому ранньому віці. Варварські звичаї! Пройшло ще трохи часу і нас насильно розлучили – розвели по різних дитячих виправних колонях суворого режиму, які тут цинічно називають "дитячий садочок". Чи вони коли-небудь в житті бачили справжні садочки?
А на свої треті уродини я вирішив почати щоденник. Щоб фотографувати думки, а потім гортати цей альбом і пригадувати собі, яким глупим я був. Але то була не єдина причина – я почав відчувати, що чим далі тим швидше забуваю події свого попереднього життя. Вчора навіть помітив, що починаю думати по-їхньому. Ось вона – агресивна асиміляція! Кляті супостати... Ще й писати мені не дають, кажуть – "рано тобі вміти писати, складай кубики!" А може я дійсно не вмію? Мама зовсім обнагліла – перестала мене грудьми годувати. Я ж уже великий! Треба вчитися самому ложку в руці тримати. Ще кілька років – і я піду в школу. Там мене навчать правильно читати, писати і рахувати. Мама сказала, якщо я буду добре вчитися – ми втрьох (тата теж візьмемо з собою) поїдемо на ціле літо відпочивати до Кашталупії. Чув якось їхню мову по телевізорі – вона така складна! Правил наголошення взагалі не існує! І звучить все так смішно, ніби мавпочки розмовляють між собою...
