Вдихаючи запах вуличних парфумів: бензин, собаки, перегар двірника, Лиса гора, пофарбовані лавки, пахкі молоді дівчата… Все застигає на язиці гіркотою буднів. Віддзеркалення у лінзах – очах? Я глибше… У душі. Ти наповнюєш мене порожніми словами.
Манекени завмирають, коли я йду повз. Я ніколи не бачив їх живими. Вони симулюють стан ейфорії від того ганчір’я на собі. М’ясо минає повз. Видихаю дим чужих цигарок. «Люба, чистила б ти зуби!»
Кисень с.к.і.н.ч.и.в.с.яааахх
Menu – Multimedia – Player - >
Вдихаючи дисонанси омузичених хвиль, розріджене небо падає мені на голову. Бидло! «Подивись на себе!». Розвертаючи очі всередину дивлюсь на себе. Там кров. М’ясо.
Збите дихання.
Вдихаючи мороз як алерген… Я ненавиджу опоетизовану осінь. Вона брудна та сіра. Її золото, то бруд, який спалять на подвір’ї.
Колись я тут спішив… Наближаються сутінки спогадів. Лучшие казино представлены на сайте рейтинг казино онлайн.
Культ темних вулиць, які своєю заплутаністю затягують до тупіків, накидують тонку стрічку непідсвічених вивісок і безмовно пускають червоних півнів на сирий від дощу асфальт... Загусла кров на запилених брівках. Ранок знаходить труп. Тут померло моє перше кохання. Це місто дихає моєю плоттю, моїми грудьми… Видих!
