Вдихаючи запах вуличних парфумів: бензин, собаки, перегар двірника, Лиса гора, пофарбовані лавки, пахкі молоді дівчата… Все застигає на язиці гіркотою буднів. Віддзеркалення у лінзах – очах? Я глибше… У душі. Ти наповнюєш мене порожніми словами.
Манекени завмирають, коли я йду повз. Я ніколи не бачив їх живими. Вони симулюють стан ейфорії від того ганчір’я на собі. М’ясо минає повз. Видихаю дим чужих цигарок. «Люба, чистила б ти зуби!»
Кисень с.к.і.н.ч.и.в.с.яааахх
Menu – Multimedia – Player - >
Вдихаючи дисонанси омузичених хвиль, розріджене небо падає мені на голову. Бидло! «Подивись на себе!». Розвертаючи очі всередину дивлюсь на себе. Там кров. М’ясо.
Збите дихання.
Вдихаючи мороз як алерген… Я ненавиджу опоетизовану осінь. Вона брудна та сіра. Її золото, то бруд, який спалять на подвір’ї.
Колись я тут спішив… Наближаються сутінки спогадів. Лучшие казино представлены на сайте рейтинг казино онлайн.
Культ темних вулиць, які своєю заплутаністю затягують до тупіків, накидують тонку стрічку непідсвічених вивісок і безмовно пускають червоних півнів на сирий від дощу асфальт... Загусла кров на запилених брівках. Ранок знаходить труп. Тут померло моє перше кохання. Це місто дихає моєю плоттю, моїми грудьми… Видих!
Усі права застережено.
Всі права на сайт належать ТОВ «Джерела М»
Авторські права на твори та рецензії належать їх авторам.
Дизайн та програмування
KP-design