тебе вкотре витурили з театру, друга вистава цього місяця,
закінчується оплесками, на твою адресу, "Вово" ти козел, це місто
стає для нас затісним, навіть старий еврей на андріївському,
розповідає нам однакові вірші, навіть дядько Арсен чекає нас в один
і той самий час з ще непочатою пляшкою свого на диво зігріваючого
коньяку і огрядним котом що тільки й вміє гріти черевом померзлі
картини, ти все ще винен гроші Тарасу (ми так давно не були в
Підволі), ти знову спиш з моїми минулими.
цьоця Алла щиро радить нам ізотерику, ти радієш що Сяйво не
закрили, ми вештаємося по місту, ти лякаєш дівчат своїм
інтелектом, а мене просто шокуєш! Кажеш що зі мною неможна бути
серйозним, при цьому малюючи чужі портрети, чергова білявка каже
тобі: "Андрію ЛІКУЙСЯ", ти посміхаєшся і йдеш далі у пошуках нових
переходів і безнадійно втрачених ланок!
холодне пиво на черговому даху, похід до зітлілих квартир подолу,
виставки-вистави, презентації-бенкети, я асоціюю тебе з спалахами фотоапарату,
ти ж давно вже втратив асоціації, гра на гітарі в
переході, біля дпіпра, в міліції, ти такий кумедний коли п’яний,
залита кавою картина на столі, нічні походи за коньяком, сліпе наслідування Кайеботта,
ах Юрко чого ж ти не вмієш?
не уявляю як можна жити у підвальній майстерні, цяточки фарби на
обличчі - краплини смутку, денне малювання ніг, нічне темряви,
проекції фалічного, навіщо мене роздягати якщо ти малюєш лише очі,
поцілунки, я знаю з кого дереш писав гоцу, руде волосся
блискучі очі, вранішні походи до The Wall(який дурень так назвав
гастроном), читання твоїх листів ("Катя я люблю тєбя!" ха а ти
додаєш "єбать")
ти абсолютно неадекватний, людина з вічною усмішкою і постійною депресією,
від народження п’яний, гедоніст, псевдо богемний нездара,
людина що знає всіх і не хоче знати нікого, генератор божевільних ідей,
ти з’являєшся і зникаєш, засинаєш там де не можеш себе уявити прокинувшись,
в твоєму наплічнику лежить 3 недочитаних книжки, ти любиш дівчат(гарних або розумних, хоча дурних у тебе не було),
ти романтик(не дивлячись на весь цинізм твого образу),
радієш самоті і ненавидиш бути самотнім, ти це ти і ніхто інший таких як ти мільярди саме тому тебе і кличуть Батьком
не такий вже й потворний цей Київ, зі своїм вранішнім ароматом тютюну, нічним блюзом, холодним пивом(швидше навіть схололим), і нескінченно-циклічним
вештанням завжди освітленими вулицями під рожевим небом(без зірок до речі).
