

	ПОШУК

АВТОРУ:

AlmaNAH

Жанри

Авантюрна проза

Авторська проза

Альтернативна історія

Гоголівський ФОРУМ

Наша статистика

Авторів:	753
Творів:	11419
Рецензій:	17315

Наша кнопка

Код:

Художні твори Проза Горор

Хто в домі скотина?

© Оля BarabOl'ka:) Купріян, 03-10-2007
«Дорогий «Cosmopolitan»! Ні, ви, звичайно, не подумайте, що я нещасна, це зовсім не так, ні. Просто я досі не заміжня, а мені вже, знаєте, як-не-як аж двадцять три роки! Просто той козел (переправлено на «хлопець»), в якого я втюрилася (викреслено) закохалася (кілька разів перекреслено грубою лінією, зверху написано: «який мені трохи подобався»), був останньою скотиною…» — ось вам майже хрестоматійний приклад славнозвісної жіночої логіки, моєї логіки, бо я – жінка. І хай тому добряче ікнеться, хто насмілиться обізвати мене феміністкою! Я, між іншим, біла і пухнаста, і зовсім не феміністка. От наш заступник редактора, пані Маргарита Хоботова – це взагалі ходячий оксиморон: «заміжня феміністка», така собі «мотря-серце-з-перцем». З подружжям Хоботових я познайомилася близько року тому, як прийшла працювати до редакції. В той час пані Маргарита «творила» колонку порад для обділених долею жіночок, це вже пізніше її осяяла геніальна думка: «А чому б не переспати з головним редактором?»… Сьогодні Рита – моє безпосереднє начальство. А пан Хоботов щовечора слухняно забирає дружину з роботи, майстерно вдаючи з себе фігурку з трьох мавпочок, яка ніц не бачить, не чує і багато не дзявкає. Словом, психоаналіз за ними плаче. Якось пані Маргарита запросила мене «на чай»: хотіла запхати мені в душу свою колонку порад. Всі в редакції знали, що я перебувала в полоні романтичних почуттів до нашого спільного знайомого, репортера з дуже характерним прізвищем – Козолупов. Насправді Сергій Козолупов не козел, а попросту гальмо і скотина. «Він тебе не хотів», — утрутився автор-всезнайка. Шкода, що він (себто автор) давно труп, а то я б його задушила, даю слово. Так, він мене не хотів. Ні, власне, Сергій мене хотів, але… розумієте, він-то хотів… але… словом, сексу він хотів, а женитися йому, бачте, не дозволяла концепція життєвого простору. Ідіот. Ну от, приблизно такими словами я й виклала свою проблему Риті-психологові за горнятком чаю з коньяком. Хоботова спалахнула: «Скотина! Їм би тільки під спідницю залізти!». Пан Хоботов мовчки злизував із ложки мед. «Ну нічого, ми його приручимо. Прочистимо мізки, закільцюємо й покріпачимо. Що скажеш, Хоботов?», — мій бос так подивилася на свого чоловіка, що той зі страху ледь не ковтнув ложку. «Кохана, – я вперше за вечір почула голос пана Хоботова, незвично м’який і лагідний як на чоловіка, сімейний стаж якого складає цілісіньких дванадцять років (!), – я досить давно знаю Сєрьогу. Ну який із нього сім’янин?! З нього вийде кепський чоловік і просто жахливий батько… Катрусю, повірте, ця людина не достойна вашого кохання». Катруся – це я, й оця «я» достойна бути коханою, гідна бути хазяйкою у власному домі. Й узагалі, чому це він вирішує за мене, чого й на кого я заслуговую?! Не маючи тоді напохваті вагомих контраргументів, Катруся-«я» розревілася. «Ідіот! Подивися, що ти накоїв! – закричала Рита, – Катя – таке миле інтелігентне дівчатко, з такою красивою душею! – мені здалося, що Рита сама готова заплакати. – Та такої, як наша Катруся, ще треба пошукати! А редагує-то як! Твоєму Козолупову й близько не снилося так репортажі писати! Нездара! І ти теж нездара!». Хтось у куточку вже вкотре за вечір хіхікнув, зашарудів блокнотом. Автоматично десь у тому напрямку полетів один з моїх капців. «Мила моя, – спокійнісінько відбивав атаку Хоботов, – якби я був нездарою, то ти б не жила в центрі міста-героя Києва. Якщо у твоєму розумінні здібності – це майстерність задовольнити шефа… то, без сумніву, в цьому я тобі поступаюся». Обличчя Маргарити налилося буряковою фарбою: «Сволота, – прошипіла вона. – Ненавиджу». «Я тебе теж кохаю, Ритусю, – посміхнувся Ритин чоловік. – Налий мені, будь ласка, ще коньяку. Вип’ємо за Козолупова: мудрий все-таки мужик!». Завтра подружжя Хоботових святкує річницю, буде великий фуршет. Вишлю їм листівку, їх продають у супермаркетах уже підписаними. Скажу по секрету: сьогодні везу свого скотика Козолупчика до мами на авдієнцію: він «залетів».
Написати рецензію	Рекомендувати іншим

Рецензії на цей твір

Згенеровано за 1.21890807152 сек.

Усі права застережено.
Всі права на сайт належать ТОВ «Джерела М»
Авторські права на твори та рецензії належать їх авторам.
Дизайн та програмування KP-design

Хто в домі скотина?

Посібник "Як стати стервою" )))