Багато років тому, ще при російському царі, українську мову нарекли малоруською.
Багато років тому, ще при королі посполитському, українську мову нарекли діалектом польським.
Сьогодні від неї просто намагаються позбутися ті, хто будував соціалізм «без національних ознак».
Комунізм та радянська влада впали і перетворились на попіл історії. А комуністи залишились… за столами, на яких часом вирішується доля держави. Вони добре пам’ятають всі технології керування свідомістю.
Відбудовують руїну? Палять кровоточиві ікони у новій церкві – золотоглавій незалежній Україні. Споконвіків, українська мова була святинею нації. Проте занадто багато атеїстів - відступників породила радянська епоха у наймудрішій із релігій – патріотизмі.
Червона політична карта. Звісно, не туз, ні. Шістка. Питання лише у тому, що за гра розігрується: бути разом чи поруч із Європою, триматися за руку з Росією чи висіти на газовому гачку? Дивимось на всі боки, збираємо колоду. Багатовекторність. Складаємо вектори і отримуємо нуль. Невже ніхто не знає азів фізики? Чи віз заважкий? То хай поступляться місцем сильнішим лідерам…
А гра продовжується. «Панове, ваші ставки…»
Нас переконують, що русифікація – невиліковна. «Змиріться, ваші діти не захочуть признавати своє коріння: походження, історію, культуру». Хати повні суржику… Росіяни повні упевненості. Оросійщені маси зціплюють зуби.
Необхідність чи примха?
Утиски російськомовних?
Чи зневага до українського?
Ліна Костенко писала: «Народи помирають не від інфаркту, спочатку їм відбирає мову». Ми кажемо «Досить!», нас не чують. Ми українці. Ми тут господарі. Господарі? Ми? Оросійщені маси зціплюють кулаки. Навіщо все це? До кордону не так далеко… По то бік – інше життя. Російськомовне на сто відсотків.
Чому ми туристи у власній країні? Власній?
Нас навчають життю сумнівні професора культу колабораціонізму. Ми слухаємо їх лекції. Але чи вистачить нації розуму, щоб перевірити провокації історичною літературою?
Якщо колись ми прокинемось у російській Україні, то ми знищені. Із середини. Бо риба гниє із голови, а нація із мови. Ще не пізно позбутися гнилого і почати все з початку. Саме час.
Необхідність чи примха?
Утиски російськомовних?
Чи зневага до українського?
Російський шовінізм та українська тупоголовість. Час цих двох паразитів виводити із молодого організму – України.
