Українська банерна мережа

Украинская Баннерная Сеть
 
 

Жанри

Гоголівський ФОРУМ




AlmaNAH






Наша статистика

Авторів: 2584
Творів: 46993
Рецензій: 91403

Наша кнопка

Код:



Художні твори Проза соцполітична

Доля мови – доля народу

© Сергій Микун, 01-10-2007

Багато років тому, ще при російському царі, українську мову нарекли малоруською.
Багато років тому, ще при королі посполитському, українську мову нарекли діалектом польським.
Сьогодні від неї просто намагаються позбутися ті, хто будував соціалізм «без національних ознак».
Комунізм та радянська влада впали і перетворились на попіл історії. А комуністи залишились… за столами, на яких часом вирішується доля держави. Вони добре пам’ятають всі технології керування свідомістю.
Відбудовують руїну? Палять кровоточиві ікони у новій церкві – золотоглавій незалежній Україні. Споконвіків, українська мова була святинею нації. Проте занадто багато атеїстів -  відступників породила радянська епоха у наймудрішій із релігій – патріотизмі.
Червона політична карта. Звісно, не туз, ні. Шістка. Питання лише у тому, що за гра розігрується: бути разом чи поруч із Європою, триматися за руку з Росією чи висіти на газовому гачку? Дивимось на всі боки, збираємо колоду. Багатовекторність. Складаємо вектори і отримуємо нуль. Невже ніхто не знає азів фізики? Чи віз заважкий? То хай поступляться місцем сильнішим лідерам…
А гра продовжується. «Панове, ваші ставки…»
Нас переконують, що русифікація – невиліковна. «Змиріться, ваші діти не захочуть признавати своє коріння: походження, історію, культуру». Хати повні суржику… Росіяни повні упевненості. Оросійщені маси зціплюють зуби.
Необхідність чи примха?
Утиски російськомовних?
Чи зневага до українського?
Ліна Костенко писала: «Народи помирають не від інфаркту, спочатку їм відбирає мову». Ми кажемо «Досить!», нас не чують. Ми українці. Ми тут господарі. Господарі? Ми? Оросійщені маси зціплюють кулаки. Навіщо все це? До кордону не так далеко… По то бік – інше життя. Російськомовне на сто відсотків.
Чому ми туристи у власній країні? Власній?
Нас навчають життю сумнівні професора культу колабораціонізму. Ми слухаємо їх лекції. Але чи вистачить нації розуму, щоб перевірити провокації історичною літературою?
Якщо колись ми прокинемось у російській Україні, то ми знищені. Із середини. Бо риба гниє із голови, а нація із мови. Ще не пізно позбутися гнилого і почати все з початку. Саме час.
Необхідність чи примха?
Утиски російськомовних?
Чи зневага до українського?
Російський шовінізм та українська тупоголовість. Час цих двох паразитів виводити із молодого організму – України.

Написати рецензію

Рекомендувати іншим
Оцінити твір:
(голосувати можуть лише зареєстровані)
кількість оцінок — 0

Рецензії на цей твір

Велике вам дякую

© Віталік Shoock, 21-11-2011

Агітеємо? Ну-ну

На цю рецензію користувачі залишили 3 відгуків
© Лисий Микита, 02-10-2007

Є одна суперечність

© Галина Михайловська, 02-10-2007
 
Головна сторінка | Про нас | Автори | Художні твори [ Проза Поезія Лімерики] | Рецензії | Статті | Правила користування | Написати редактору
Згенеровано за 18.862169027328 сек.
Усі права застережено.
Всі права на сайт належать ТОВ «Джерела М»
Авторські права на твори та рецензії належать їх авторам.
Дизайн та програмування KP-design
СУМНО
Аніме та манґа українською Захід-Схід ЛітАкцент - світ сучасної літератури Button_NF.gif Часопис української культури

Що почитати

Графічний роман “Серед овець”
Графічний роман Корешкова Олександра «Серед овець», можна було б сміливо віднести до антиутопії, як …
Добірка художньої літератури козацької доби
Друзі! В інтернет-крамниці “Онлайн Криївка” представлена цікава добірка художньої літератури …
КОНСТИТУЦІЯ У КОМІКСАХ
Конституція у коміксах_medium_size у форматі PDF Конституція у коміксах_medium_size у форматі EPUB Брати …
Новинка від Братів Капранових — “Паперові солдати”
До свого 52 дня народження, Брати Капранови підготували для своїх читачів яскравий подарунок — історичний …