Її щока з лівого боку була змережена луснутими судинками, покрита ніби сіточкою…
…Я так люблю, коли вона посміхається – її обличчя тоді набуває характерних рис, потрібні м’язи на чолі напружуються, оголюючи ряди білих блискучих зубчиків. Мій гіпофіз миттєво реагує і випорскує в кров особливі гормони щастя „ендорфіни” і я вже не в силах відвести погляду від шовковолосої і швидкоокої красуні. Хотів би, щоб на мене завжди світило сонце її посмішки.
… Ми лежали поруч у ліжку, ковдра обіймала стегенця моєї любої курочки. Її животик, лікті, коліна, плечі проектувались на сітківці, нейрони передавали імпульси у мозок, а потім знову і знову я тонув у морі, наповненим нектаром насолоди.
Обличчя, освітлене сонцем з вікна стало не таким як раніше. Воно було якесь подряпане, опухле, немов вона не виспалася або усю ніч їй не давали спати . Знаєте, наче в порноролику, коли чийсь член в 20-те заходить в горлянку бідолахи і вона в котре захлинається спермою. Таке обличчя було тоді у Даші.
- Даша, - спитав я в неї, - що в тебе з обличчям? У тебе якісь лусочки на шиї..?
Вона мовчки наблизилась до мене для поцілунку. Я трохи відсторонився, бо боявся, що вона захворіла і заразить мене чимось. Смак її слини був відворотним, але за кілька хвилин я звик. Даша потягнулася мені між ніг, але я зупинив її.
- Все буде нормально, - мовила вона, - і подивилася на мене своїми оченятами (від її погляду танув).
Далі вона залізла під ковдру і частина мене опинилася у полоні чарівного жару губ. Хотів було це зупинити… але… але за кілька хвилин квапливо хапав повітря і розчинявся у лихоманці щастя… і нескінченно коротким сплеском кінчив… на своє ліжко в якому власне і спав, …бо це був всього лиш сон.ї
P.S.
Ти говориш, що твоє життя стрімко летить і ти багато чого не встигаєш. Ти підносиш до краю моєї сигарети запальничку: вогонь здувається вітром і я звичним жестом охоплюю твою маленьку руку долонями, ніби цілую крихітну пташку, що причаїлася між твоїми пальцями. Та пташка влетіла димовим змієм до легенів і застрягла тромбом у моєму серці, але ти не помічаєш пташок ти літаєш швидше за них.
Ти йдеш собі коридором, щось у мене запитуєш, а я намагаюсь подовше затримати тебе, щоб подовше поговорити, щоб довше дивитися тобі у очі, а не тобі у слід...
