Українська банерна мережа

Украинская Баннерная Сеть
 
 

Жанри

Гоголівський ФОРУМ




AlmaNAH






Наша статистика

Авторів: 2698
Творів: 51558
Рецензій: 96010

Наша кнопка

Код:



Ошибка при запросе:

INSERT INTO `stat_hits` VALUES(NULL, 643, 0, UNIX_TIMESTAMP(), '18.118.144.109')

Ответ MySQL:
144 Table './gak@002ecom@002eua_prod/stat_hits' is marked as crashed and last (automatic?) repair failed

Художні твори Проза діалоги

просто

© Максим Колиба, 28-01-2006
- Чим ти відрізняєшся від мене?
- Нічим
- Тоді чому ти інакший?
- Тому що я це знаю.

- Якщо Бог знає все, що було, є і буде, то чому він створив ангелів, якщо знав, що один з них впаде і стане дияволом і буде творити зло на землі? Впевнений, що жодна людина не зможе відповісти на це чи зрозуміти.
- Саме тому Бог і є один, і тільки Він це знає і розуміє.

- Напевно, Бог – Великий Лялькар. Він знає ім’я кожної ляльки і її долю. Він знає, чи впаде під кінець замок з кубиків, чи буде стояти вічно і ляльки та солдатики в ньому будуть далі жити. Він Сам створює сюжет для Своєї лялькової гри і Сам керує кожною з них. Просто Він дозволив кожній ляльці мати душу.

- Чому ти мені збрехав учора?
- Не знаю.
- А чому ти мені сказав правду сьогодні?
- Не знаю.
- Тоді що ти мені скажеш завтра?
- Не знаю.
- Ти хоч думаєш, що ти говориш і чому?
- Так.
- Тоді чому ти нічого не знаєш?
- Не знаю.

- Я не вірю в Бога. Насправді людина стала людиною через еволюцію, від мавпи.
- А хто запустив еволюцію?

- Ти віриш у Бога?
- Я не вірю, я просто знаю, що Він є.
- Звідки?
- Цікаво, що б відповів тобі Бог, якби ти запитав у Нього, чи вірить Він у людину.

- Мені деколи не хочеться жити.
- Не можна бажати собі смерти!
- Я не казав, що хочу вмерти. Я просто деколи не хочу жити.

- Я боюсь.
- Я теж.
- Тоді чому ти такий спокійний?
- А хто тобі таке сказав?

- Я не знаю, чи досягну своєї мети.
- Якщо хтось сумнівається, то він ніколи її не досягне.
- Я не сумніваюся, я не знаю. Може бути замало часу чи сил.

- Я думаю, що життя в мене заплутане, складне і погане тому, що хтось колись мене чи моїх рідних прокляв. Або в мене така доля і я маю бути мучеником. А ти як думаєш?
- А я не знаю, чому в мене життя таке заплутане, складне і погане.

- Люди не люблять обов’язків чи заборон.
- Звичайно. У світі існує всього десять заповідей, і кожна була порушена.

- Як ти думаєш, життя погане чи добре?
- Життя прекрасне.
- Але ж світ жахливий і щосекунди стається зло.
- А як би ти міг знати, що таке зло, не знаючи, що таке добро? І звідки би ти знав, що існує добро, якби не жив?


- Може, хтось і може змінити цей світ. Знайти б цього хтося

- Можливо, я не гірший за інших, можливо, не кращий. І напевно такий самий. Тільки чому я розрізняю добро і зло?

- Я не знаю, що робити, але чимось займаюсь. Я не знаю, як жити, але якось живу. Я не хочу чекати, але мушу терпіти. Я не можу страждати, але якось існую. Тоді це все має бути. Але я цього не хочу. Ну і фіг...

Написати рецензію

Рекомендувати іншим
Оцінити твір:
(голосувати можуть лише зареєстровані)
кількість оцінок — 0

Рецензії на цей твір

[ Без назви ]

© Slava, 31-01-2006

Ця простота непроста.

© Той самий Андрій, 29-01-2006

"Просто"?

© Варвара-Вікторія, 28-01-2006
 
Головна сторінка | Про нас | Автори | Художні твори [ Проза Поезія Лімерики] | Рецензії | Статті | Правила користування | Написати редактору
Згенеровано за 0.038748025894165 сек.
Усі права застережено.
Всі права на сайт належать ТОВ «Джерела М»
Авторські права на твори та рецензії належать їх авторам.
Дизайн та програмування KP-design
СУМНО
Аніме та манґа українською Захід-Схід ЛітАкцент - світ сучасної літератури Button_NF.gif Часопис української культури

Що почитати