Пояснення: кожна частина тексту є описом чи роздумом над
подіями з погляду живих і неживих предметів, в певний короткий відрізок часу.
_______________________________________________
Ти мовчки лежала чаруючись небом, лежала під тілом що звалося мною,
мовчала шукаючи зірки чи птахів чи зрештою, на бога то знати,
прокльони також почалися непорочним зачаттям.
Ми ж бесіду вели, про дні і банальність, про щастя і плин, про сором і фарби,
ми - … я і той що був над тобою.
Жабоїд – коротун був володарем світу, він лише хотів,
а я став, в молитвах твоїх єдиним невтримним,
готовим на все, одвічно сп’янілим, без цінностей в шалі тамуючим хіть,
мольфаром - писакою, або ж лиш обмовлюся «БОГОМ».
Там за теплою шкірою, там у цій земній оболонці, ти ховала свою пурпурову печінку,
пурпурова печінка – захворювання, яке характеризується наявністю в печінці
множинних заповнених кров'ю порожнин, в яких відсутня ендотеліальна вистилка,
або ж інший шматок незбагненно рідної мені плоті.
Твої очі рясніли думками невимовно виблискуючи у світлі спраглого до слів місяця, він курва,
хотів вичавити з тебе хоч слово, нависаючи, моргаючи повіками хмар, чи то міріадами
скупчень краплин води, кристаликів льоду та їхньої суміші в атмосфері
у вигляді суцільної маси світлого або темного кольору, що несе дощ, град, сніг,
ми ж сумирно чекали майбутніх фрикцій, втамовуючись, висохлими краплинами
з твоїх безбарвних очей, намальованих «БОГОМ».
На магазині було написано СКЛЕП, а я б написав кошара, чи притин незнаючого бога поріддя,
кодла, хоча в них є шанс, мольфар влив у себе холодні еліксири і прагне ЩАСТЯ!!!!!!
Шургаючий ногами флянер, або ж як кажуть у Києві франт схилившись над урочищем втомлених перехожих, або як
кажуть у Львові лавою, зухвало обсмокнутуючи солодкий
від акварельних фарб вже кілька разів переламаний навпіл
ПЕНЗЕЛЬ - прикріплений до ручки пучок щетини, волосу або шерсті,
що використовується для нанесення фарби на якусь поверхню.
й впізнав себе в обличчі «бога».
Покладений на коліна словник, наче люстерко задарма відбивав несказані слова,
чи то в підсвідомість чи то для банальності в космос. Нарочито згорблений ветеран революцій,
ветеран війн між «я» і «ми», виводив невидимі дуги на тліні
пожовклої від кольорів лави, своїм не надміру старим реманентом.
Я створив твої невидимі, широко відкриті очі щоб ти могла чаруватися мною,
я створив твої перса щоб цікавитися тобою, я створив незліченну кількість вигинів,
щоб ти мала тіло. Ти моє створіння, тож можеш називати мене «богом»,
а я у відповідь сидітиму на тобі своєю «БОЖЕСТВЕНОЮ» дупою й чекатиму зазначеного вище
