Вокзал поволі танув у холодних осінніх сутінках. Коли ніч сховала останні вогники триклятого міста він вимкнув телефон, залишаючи позаду божевілля нічних чергувань з блідо-сліпучим світлом люмінесцетів, вївшимся в тіло запахом смерті ретельно вибілених коридорів, і тільки розмірений стук каталки між плитами «цок-цок» під огидний регіт хірурга – «Я сказав у морг, значить у морг», протираючи окуляри сірим від поту халатом.
Дешеве вино і напівпорожня пачка цигарок робили своє діло. Він пристав до компанії студентів, які грали в карти у сусідньому купе і, відчуваючи як хміль приємно розпливається тілом, горланив соромницькі пісні, поки не розбудив провідницю.
«Та хто ти така! У відпустку їду-на, дивись! Ось квиток, ось паспорт. Яка міліція?! Лікар я, розумієш? Ре-а-ні-ма-то-лог. Людей з того світу витягаю, а тут ти з своїми правилами. Ну хоч ви їй щось скажіть, вона ж мене не хоче слухати - думає п’яний! Так, п’яний, п’яний – я батьків ваших рятую…інфаркти, інсульти, не дай Бог, звісно, такого, та все ж буває як навезуть цього добра…Два роки не відпочивав, бо нікому було замінити, а тут ще ти…»
Хлопець, який весь цей час сидів непомітно у кутку, положив гітару і підійшов до нього.
- Не всіх
- Що не всіх?
- Не всіх рятуєте.
Він вийшов, залишивши на столику недопитий чай.
- Ви не дивіться так-в нього мати померла тиждень тому в лікарні, щось із серцем.
- Де? Не могло такого бути! Хто чергував?
- Не знаємо… він, бачите, все мовчить.
***
Пісок на дотик був вогкий і холодний. Починався дощ. Він лежав горілиць і дивився у сіре небо, розмальоване чудернацькими білими вихорами крізь які де-не-де виринали сонячні промені, забарвлюючи хмарки у теплий, золотий колір. Кілька краплин впали на обличчя, губи ледь затремтіли, ніби він розмовляв з коханою людиною і боявся необережним порухом зруйнувати цю дивну мить, що так нагадала дитинство. Десь гуркотіло море і хвилі розбивалися о порожній берег, відлякуючи бризками застиглих у вітрові птахів.
"Не всіх рятуєте."
- Що ж,- прошепотів, намагаючись відшукати потрібні слова. - Пробач, хлопче. Не всіх…
