1
якби я була Осінню закидала б твою квартиру жовтим листям, залила б водою твої мізки, запхала б у твої кишені шматки хмар з чорним мереживом холоду. якби я була Осінню… ти був би деревом, голим, самотнім, я обніму тебе темрявою, мокрим сумнівом. ти ніколи не дізнаєшся що таке тепло. якби я була Осінню… свіжа кава, твоя кава, пахне листям, різнокольорові сльози, істерика, біль, твій гарячий подих, нічого, невдовзі я зроблю його таким як свій. зимно. листопад часто буває сніжним. вітер ганяє сміття вулицею. я розплющую очі, повіки вкриті інеєм, плачу льодом, піднімаю руки, мої крила — сніжинки, я заберу тебе з собою.
2
таргани заважають відчути осінь. скребуться у кутиках моїх очей. заважають думати. гіпсове тіло лежить у купі сухого листя. це я шукаю твій погляд, пропускаю небо крізь свої руки. під листям купа сміття, чорного непотребу, людських слідів.
твої очі були зеленими, обійми ніжними, цигарки необхідними. зараз осінь, у твоїх очах чорно, зіниці-листочки згорнулися, висохли, розсипалися на шматочки, стали попелом.
кров — то кисіль з моїх страждань. я знайду лезо. я заллю червоним жовте, змішаю всі кольори з людськими екскрементами на темній землі. я зроблю тобі боляче, вирву серце з грудей й віддам старому облізлому псові. він зовсім худий, може не дожити до зими.
3
свої сльози позбирала у спеціальну баночку, я подарую тобі, зав’язавши бантиком. я буду чекати.
мої руки — гілки дерев, скребуться в шибку. заглядаю в кімнату, там зберігається душа. ти — то порожні пляшки з-під пива, крихти на підвіконні, попіл на підлозі, відірвані ґудзики.
я знову хочу плакати, пролитися дощем, зробити землю вогкою, залити сумніви, зробитися сильною.
я так хочу тебе.
