Одного разу учень запитав Вчителя: Учителю, які є три речі в світі, що їх варто поціновувати більше за інші?
Учитель відповів: Цінувати варто те, що не можна подарувати або купити за гроші – здоров’я, кохання та життя.
Але ж, Вчителю, - здивувався учень, - а як же свобода? Чи не до неї має прагнути той, хто хоче стати мудрим?
- Смерть є кінцем будь-якої свободи, адже навіть, якщо ми самі призначимо її час, нам вже ніколи не вдасться повернутися.
Коли людина хворіє, її свобода обмежена можливостями її тіла – але ж воно недужає.
Кохання змушує нас думати, ніби ми є сильніші, аніж насправді, тобто, збільшує нашу свободу.
- Ясний розум теж додає сили, але ти не згадав про нього, Учителю.
- Навіть якщо твій розум буде гостріший за лезо, він не зможе дізнатися, що відбувається в царстві мертвих. Якщо кохання не має взаємності, холодний розум не дасть тобі забути про твою самотність. Коли ж тіло страждає, він буде змушений страждати разом із ним – розум без тіла як човен, кинутий на березі.
- Все це вірно, Учителю, - вигукнув учень, - але ти не сказав про радість пізнання світу навколо! Невже і вона нічого не варта?
- Межі твого пізнання окреслені строком твого життя. Прагнути зрозуміти, що за ними, марно. Якщо ж дні твої отруїла хвороба, світ все одно вислизне із слабких рук. До того ж, кому ти розповіси про те, що бачив, якщо дружина не подарує тобі сина?
Учень спитав іще: Ти казав, варто цінувати те, що не можна купити, але ти забув про добре ім’я!
- Добре ім’я – ніщо для того, хто любить, адже будь-яке твоє ім’я буде для нього добрим, - відповів Учитель. – Та навіть якщо ти помреш аби захистити свою гідність, все одно знайдеться той, хто не повірить тобі. Але ж ти не можеш померти двічі…
- Але, Учителю, ти колись був молодим, і знаєш, що молодість також не можна подарувати.
- Так само, як і мудрість тих, чия голова посивіла. Молодою є душа, а не тіло – багато хто є старим від самого народження. А для тебе – хіба ж молодість і здоров’я не одне й те саме? Або молодість і життя?
Не втримавшись від запитання, учень вигукнув: Я згоден із тобою, але хіба чисте сумління також не варте того, щоб його цінували?
- Мудрий завжди буде вважати, що вчинив із кимсь несправедливо. Лише дурень думає, що його душа чиста як кришталь.
У розпачі учень спитав: Але ж і талант так само не купиш у лавці! Ось, наприклад, хист до гри на флейті.
- Я не вмію грати на флейті, - відповів Учитель.
Напружуючи розум, учень запитав востаннє: Ну а як же нірвана!
- Nirvana?... – відповів Учитель, - Nirvana – це добре... Це майже кохання …Сome аs you are, аs you were, аs I want you to be, аs a friend, аs an old memoria, memoria, memoria…
