- Добрий день, це книжковий магазин?
- Так, книжковий.
- Я мав на увазі – це магазин української книги?
- Так, звичайно. Магазин української книги.
- Слава Богу, нарешті! Мене цікавлять деякі книги.
- Так, звичайно, ми торгуємо книгами і ми вас уважно слухаємо.
- Ви ж книгами торгуєте?
- Ну та звичайно.
- Я чув, що є такі книги – „укрсучліт” називаються. Це правда?
- Пєтровна, тут какой-то „укрсуч” спрашивают? Мабуть маньяк якийсь? Нє?? Ага... Так, шановний, єсть у нас етот ваший „укрсучліт”. Але шо вас інтєрєсує конкрєтно?
- Мені казали, шо є такі книжечки с етіми... с матюками?
- Пєтровна! Етот укрсучліт с матюками? Так, шановний, с матюками. Але шо вас інтєрєсує конкрєтно?
- Чуєте, уважаєма, але вони дєйствітєльно с матюками?
- Ну канєшно. Ми ж фуфло всяке не продаєм.
- Нє, ну ви не подумайтє, я чоловік сурйозний, інтілігєтний, просто я нікогда не читав кніг с матюками. Вони ето... дєйствітєльно с матюками?
- Шановний, та ви мене вже своїм „дєйствітєльно” забембали. Я ж говорю вам укрАїнським язиком – с матюками.
- А с какімі?
- Ну, ето.... как „с какімі”? С разнимі.
- А с какімі такімі „с разнимі”? Ви конкрєтно отвічайте.
- Пєтровна, ану посмотрі .... какіє там матюкі? – мушчіна спрашує .... ***? *****? І даже *** **** **** ??!! Ну ніх*я ж собі!
- О! Да-да-да! Імєнно отакі ото настоящі матюки должні бути!!! Ето Карпа?
- Какая „карпа”?
- Автор такой – Карпа? Мнє сказалі, шо нужно брать Карпу.
- Щас спрошу. Пєтровна, ото... с матюччям отим... ето хто написав? Карпа якась, чи шо? Ага. Нє, шановний, то не Карпа. То Поваляєва.
- Поваляєва? Щас посмотрю. Так..так... Ага. Єсть!! Да, мені сказали: єслі не буде Карпи – можна брать Поваляєву.
- Ну от бачите. А ви переживали ....
- Ну да, ну да. А вона с картінками?
- Пєтровна? С картінкамі она - товаріщ спрашує? Да, товаріщ, тут куча цвітних фотографій, картінок разних ...Вот одна, вторая.... О Боже! Нічєво сєбє! Ето ж как он єйо? Куда ж ето он єйо так? Бєдная, бєдная дєвочка!!
- Чуєте, ви ето... А много єйо у вас?
- Нормально. Ми по мєлочам не торгуєм. Шо ви кажете, Пєтровна? Ой-йой-йой, яке лихо ! Чуєте, товаріщ, бігом приїжжайте, бо тут очєрєдь стоїть, ціла толпа народу, всі розхватують по дві-по три штуки етой Поваляєвой!
- Я уже єду! А де ви знаходитеся?
- Палац Культури імені 28 бакинських героїв-панфіловців знаєте?
- В смислє?
- Шо „в смислє”? Я неясно виразілась?
- Та ні, ясно... Просто названіє дуже знакоме. Болєє того, я тоже там... тоєсть тут работаю.
- Шо, прямо во дворці?
- Ну да. Я же етот... дірєктор етого де-ка .
- Микола Володимирович?
- Ну да.
- Ой. Божечки ви мої, а я то собі думаю-гадаю, де я цього мушчину вже слишала... то єсть чула. А ето ж ви!!
- Ну да.
- То шо, Миколо Володимировичу, будемо купляти цю Поваляєву? Дуже гарне художнє ілюстроване видання. Тверда палітурка.
- Та ні, я ж пожартував. Ви що? Я ж таке не читаю. З матюками. То я думаю собі – а чи не пожартувати мені над вами, га-га-га! Як каже молодь – чи не приколотися? Га-га-га!! А ви вже отак і повірили? А, до речі, щось там мені доповідали, що ви оренду погано платите?
(занавіс)
